Маловідома, але дієва порада. Як різати цибулю і не плакати?

Кому не знайоме цибульне горе? Це коли ріжеш цибулю, а сльози течуть у три струмки, змиваючи макіяж з очей і залишаючи на щоках чорні річки?

Людство вже щонайменше дві тисячі років ріже цибулю і при цьому не додумалося до жодного більш-менш зручного пристосування, що полегшує працю.

Може, тому, що винаходять здебільшого чоловіки, а цибулю ріжуть жінки?

Під час нарізання цибуля виділяє надзвичайно летку сполуку сірки, яка, змішуючись зі сльозовою рідиною, утворює кислоту. І саме ця кислота подразнює наші очі, коли ми ріжемо цибулю.

В інтернеті можна знайти безліч способів полегшення страждань: від холодної води, яку треба набрати в рот або хлюпнути на обличчя, до використання окулярів для плавання та нарізання цибулі при свічках. Із техніки — вентилятори та витяжки. Плюс кухонний комбайн, куди ж без нього. Можливо, все це їдкі жарти кухарів над новачками.

А якщо цибулі треба нарізати зовсім трохи, а плакати, проте, не хочеться?

Від самого вигляду плакати хочеться, правда? А ще різати цибулю треба дуже гострим ножем. Тоді й процес іде швидше, і цибуля менше мнеться, і кільця виглядають охайніше.

У нас на роботі була дівчина, яка на всі свята, в усі салати різала цибулю. За що таке покарання, спитаєте ви? Та ні за що. Просто вона, ріжучи цибулю, ніколи не плакала. При цьому до харчового виробництва вона жодного стосунку не мала.

Жодними пристосуваннями та хитрощами вона при цьому не користувалася. Як же їй це вдавалося?

Спочатку вона віджартовувалася, але потім усе-таки розповіла свій секрет. Секретом із нею поділилася її тітка — кухар за фахом.

Під час нарізання цибулі треба просто… глибоко дихати носом. При цьому не можна розмовляти (може, звідси пішла порада набрати в рот холодної води?). І дихати ротом теж не можна. Рот має бути закритий. Варто лише раз вдихнути повітря ротом, як одразу ж підуть сльози.

Коли почала правильно різати цибулю, спочатку відчула сильний запах, потім трохи пощипувало очі, а далі все минуло. І очі не щипає, і запах цибулі перестала відчувати. Ріжу собі й ріжу. Навіть нижче до цибулі нахилилася. І нічого...

Чому так? Не знаю. Але за дотримання всіх умов метод справді працює. Щоправда, у мене виходить не плакати лише тоді, коли я готую в повній самоті. Інакше обов'язково знайдеться якийсь відволікаючий чинник. Але на одну цибулину для супу моєї витримки зазвичай вистачає. Тому я не плачу.