Звідки на грядках беруться амброзія та повитиця

Амброзії та повитиці справді найбільше на півдні та сході, але трапляється вона вже в усіх областях. Повитиця теж не південна дивина. Ці жовті нитки без коренів обплітають рослину й п'ють її соки, і один з її різновидів росте по всій Україні на кропиві та хмелі.

Обидві в Україні значаться в списку карантинних бур'янів, тобто рослин, за поширенням яких стежить держава. І обидві періодично з'являються на грядках. Найчастіше амброзія, і повитиця відзначають своєю увагою тільки грядки. Ні на газоні, ні під деревами вони не проростають.

Амброзія росте в моркві, і її одразу й не відрізнити. Листки в неї глибоко розсічені, як у полину, а стебло волохате.

Дивно, правда? Ці бур'яни швидко захоплюють нові місця. Якби це була загальна напасть, вони б спокійнісінько завоювали всю ділянку, а не тільки грядки.

Версія перша, привезена земля

З привезеною землею бур'яни справді потрапляють на ділянки, це один із головних шляхів.

Коли купили машину «справжнього чорнозему». Чи варто казати, що горезвісний чорнозем виявляється просіяним торфом.

Але привізну землю розсипають і на грядки, і під дерева, і на газон, а карантинні бур'яни проростають тільки на грядках.

Версія друга, корм для птиці

У тих, у кого є кури часто кладуть компост із-під на грядки.

На півдні амброзія часто росте просто на полях соняшнику. Цвіте вона з другої половини липня, а насіння дає у вересні, якраз на час збирання соняшнику.

Під час збирання її насінини завдовжки 2-3 міліметри потрапляють до соняшникового насіння, а звідти — в корм для птиці. У Бельгії перевірили 42 мішки покупного корму: суміші для курей, для диких птахів і чистий соняшник. Насіння амброзії знайшлося в 13 мішках, і більшість насінин були живими.

Ми, купуючи зерносуміш, самі того не бажаючи, заносимо це насіння на ділянку. Кури розсипають корм, і він разом із послідом та підстилкою йде в купу. Шлунок курки перетирає майже все насіння, але частина дрібних і твердих насінин виходить із послідом цілою. Насіння амброзії в кормі мало, навіть у засміченому мішку зазвичай одна-три насінини на кілограм. Але щоб з'явилася амброзія, вистачить і однієї пророслої насінини.

Куряче «золото» ми дбайливо збираємо й відправляємо в компост. Компост гріється, але щоб насіння амброзії загинуло купа має стояти при 55 °C близько трьох тижнів. Такий жар довго тримають великі компостні майданчики, а садова купа холоне раніше. Ось і виходить, що насіння разом із перепрілим компостом ми розносимо по грядках. Тому й сходить воно тільки там, куди сипали компост.

Щоб занести амброзію, курей тримати необов'язково. Насіння, яке ми взимку сиплемо синицям, теж продається як корм для птахів, і в тій бельгійській перевірці такий корм був засмічений не менше за курячі суміші. Амброзію неодноразово знаходили біля пташників і під садовими годівницями, тож улітку насамперед варто оглянути землю під годівницею.

Що ж робити з амброзією

Треба уважно оглядати грядки й одразу виривати рослини з розсіченими, як у полину, листками та волохатим стеблом, не даючи їм дати насіння.

Баритися не можна. Один кущ амброзії дає зазвичай кілька тисяч насінин, а великий — і десятки тисяч. Зиму вони переносять спокійно, холод їм навіть потрібен, щоб навесні зійти. Більша частина сходить уже наступної весни, а окремі насінини лежать у землі живими десятки років.

Найкраще висмикувати молоду амброзію з коренем, поки вона не зацвіла, тобто до другої половини липня. Таку можна спокійно кинути в компост. Якщо вона вже цвіла, насіння може достигти й на вирваній рослині, тоді краще скласти в пакет, зав'язати й викинути зі сміттям, у компост не кладіть.

Повитицю прибираю до останньої крихти

Насіння повитиці частіше приносять із покупним насінням, землею або гноєм.

Стебельця в повитиці дуже помітні, жовті, схожі на нитки. Коренів у неї немає. Паросток чіпляється за сусідню рослину, обплітає її, присмоктується, а зв'язок із землею висихає.

Вибирати її потрібно надзвичайно обережно. Якщо на рослині залишиться обривок із присосками, повитиця відросте знову, а свіжий шматочок, що впав на сусідню цибулю, може причепитися й до неї.

Стебельця дуже крихкі й рвуться, тому на цибулі обережно розплутують повитицю і збирають все до останньої крихти. Зібране йде в зав'язаний пакет і в сміття, а не в компост. Якщо заражених рослин багато, простіше вирвати їх цілком. А на кущі чи квітці, які шкода виривати, стебло зрізають на 3-6 міліметрів нижче місця, де повитиця до нього присмокталася.