Цибулевий мед буває, а підсніжникового — ні: з яких рослин бджоли насправді збирають мед

На ярмарку меду легко розгубитися, поруч зі звичним гречаним, липовим та акацієвим стоять банки з несподіваними написами — ромашковий, кавуновий, грушевий і навіть підсніжниковий. Іноді трапляється навіть ялиновий або сосновий. Щоб зрозуміти, які з цих сортів справді могли зібрати бджоли, достатньо знати, як взагалі виходить мед з однієї рослини і що для цього має рости навколо пасіки.

Звідки береться сорт і до чого тут сосновий мед

Перш за все, весь бджолиний мед поділяється на квітковий і падевий.

Квітковий — липовий, гречаний, вересовий, лучний — бджоли роблять із нектару квіток. А от ялиновий і сосновий належать до падевого. На хвої та листках немає квіток із нектаром: бджоли збирають там солодкі виділення дрібних комах, які живляться соком рослин (на кшталт попелиці чи червців), або ж солодкі краплі соку, що виступають на самих листках і голках під час перепадів температури.

Суто падевий мед трапляється рідко, бо бджоли все ж віддають перевагу квітковому нектару. За кольором такий мед буває від світло-жовтого (якраз із хвойних дерев) до зовсім темного (з листяних), майже не пахне й відрізняється специфічним смаком, іноді з легкою гірчинкою.

Квітковий мед, своєю чергою, буває сортовим — коли бджоли беруть нектар переважно з одного виду рослин, і змішаним — зібраним із різних трав і квітів. Змішаний мед чесно називають різнотрав'ям або дають йому ім'я за місцем збору: лучний, польовий, степовий, лісовий. А щоб вийшов окремий сорт із назвою конкретної рослини на етикетці, мають збігтися одразу кілька умов.

Природа сама допомагає пасічникам, під час одного вильоту бджола зазвичай відвідує квітки лише одного виду. Почавши збирати нектар із білої конюшини, вона в цей політ уже не сяде на буркун чи липу. Але щоб уся бджолина сім'я наповнила вулик медом саме з однієї рослини, вона має рости поруч із пасікою величезним масивом — полем, садом або лісом. Бджоли літають за нектаром у радіусі до трьох кілометрів, а найактивніший збір іде в межах двох кілометрів від вулика.

При цьому сама рослина має виділяти багато солодкого нектару. Різниця між культурами колосальна: наприклад, суцільний гектар квітучої липи за сприятливої погоди дає від 600 до 1000 кілограмів меду, гектар буркуну — 250-300 кілограмів, а гектар груші — всього 15-20 кілограмів.

Визначають сорт не лише за смаком і запахом. До речі, всупереч стереотипам, далеко не кожен сортовий мед яскраво пахне своєю квіткою. У липового й малинового аромат сильний, а в соняшникового зовсім слабкий. У лабораторії сорт підтверджують під мікроскопом за пилковими зернами, які завжди потрапляють у нектар. Причому в різних рослин свої особливості: з білої акації бджоли беруть багато нектару, але майже не збирають пилку, тому й поріг вмісту «свого» пилку для акацієвого та липового меду нижчий, ніж для інших.

З чого бджоли точно збирають мед на продаж

Основний обсяг сортового меду в Україні дають рослини, які займають тисячі гектарів полів або лісів. У кожного з таких сортів свій характер, колір і швидкість, з якою він густішає (зазвичай свіжий мед залишається рідким півтора місяця, а потім за два-три тижні кристалізується, але з цього правила є яскраві винятки):

• Акацієвий. Біла акація рясно цвіте наприкінці травня — на початку червня близько двох тижнів. Мед із неї зовсім світлий, майже прозорий, із тонким ароматом. Його головна особливість — він дуже довго не густішає й залишається рідким. Україна, до слова, входить до числа головних світових виробників цього сорту.
• Соняшниковий. Головний літній медонос степових і лісостепових регіонів, цвіте в липні — серпні майже місяць. Мед золотисто-жовтий, зі слабким ароматом. На відміну від акацієвого, він кристалізується дуже швидко — іноді прямо в стільниках через кілька днів після збору.
• Липовий і гречаний. Липа цвіте два тижні наприкінці червня — на початку липня й дає світлий, дуже запашний мед. Гречка цвіте з середини червня до вересня й дає темний мед із червонуватим відтінком, гострим пряним смаком і яскравим ароматом. Він становить близько чверті всього товарного меду в країні.
• Ріпаковий, еспарцетовий, буркуновий, фацелієвий. Озимий ріпак цвіте цілий місяць із кінця квітня по червень на великих полях. Мед із нього білий із сіруватим відтінком і теж швидко густішає. А буркун цвіте до двох місяців і дає світлий ніжний мед, який, застигаючи, стає схожим на перетоплене сало.
• Вересовий. Осінній мед, який збирають у лісах Полісся. Він темний, терпкий, із сильним запахом і незвичайною властивістю: у спокої застигає в банці, наче желе або драглі, але якщо його розмішати ложкою — знову стає рідким і текучим.
• Каштановий. Звичний нам кінський каштан, яким засаджені міські вулиці й парки, цвіте у травні. Він дає рідкий, прозорий, майже безбарвний мед, який швидко кристалізується. А от славетний темний каштановий мед із гірчинкою бджоли збирають із зовсім іншого дерева — каштана їстівного (такий традиційно виробляють у Франції, Італії та Греції).

Окремо варто сказати про популярну назву «травневий мед». Це не ботанічний сорт, як липовий чи гречаний, а позначення часу відкачування: пасічники ділять збори на весняний, літній і осінній. У травневу банку потрапляє все, що бджоли принесли з весняних садів, верби, кленів і перших трав.

Чому не буває підсніжникового меду

Підсніжники зацвітають у березні — квітні (а теплої зими й у лютому), коли надворі ще холодно. Бджоли за такої погоди лише починають перші вильоти після зимівлі — у наших широтах це зазвичай відбувається наприкінці березня, у теплі сонячні дні, коли повітря прогрівається хоча б до 6-8 градусів. Запилювачі сідають на перші весняні квіти (підсніжники, проліски, мати-й-мачуху) і беруть із них пилок та нектар.

Але зібрати з них мед на продаж неможливо з двох причин. По-перше, підсніжник — рідкісна лісова рослина з Червоної книги, він не утворює суцільних багатогектарних полів. По-друге, працює календар бджолиної сім'ї: увесь ранньовесняний збір нектару й пилку (навіть із рясно квітучих верб) повністю йде на вигодовування молодих бджіл і відновлення сил сім'ї після зими. Відкачувати в цей момент із вулика просто нічого.

Секрет «кавунового» меду

Блідо-жовті квітки кавуна добре приваблюють бджіл із кінця червня до серпня. Однак меду з них виходить зовсім мало — близько 13 кілограмів з гектара. Помітний збір нектару з баштану можливий лише в південних регіонах, де кавуни й дині вирощують у промислових масштабах на площах від ста гектарів і більше (іноді бджоли беруть і солодкий сік із тріснутих на полі стиглих кавунів, але для їхнього зимового живлення він не годиться).

А те, що історично продають під назвою «кавуновий мед», бджоли взагалі не роблять. Це старовинна південна страва — нардек: густий темний сироп, який отримують тривалим уварюванням соку стиглих кавунів без додавання цукру. Сік випаровують у дев'ять-десять разів, так що на один кілограм такого «меду» йде 16-17 кілограмів кавунів.

Цибулевий, яблучний, грушевий і ромашковий: що з цього правда

Із садовими, городніми та лучними рослинами інтуїція часто підводить покупців: те, що здається вигадкою, виявляється реальним рідкісним сортом, а з пишно квітучих дерев меду не буває.

Цибулевий мед — існує. На звичайній дачній грядці, де цибулю ростять «на ріпку», вона не цвіте. Але в спеціалізованих насінницьких господарствах, де цибулю висаджують величезними плантаціями саме на насіння, вона викидає пухнасті шапки-стрілки. Насінники цибулі — дуже сильний медонос. Свіжий цибулевий мед бурштинового кольору має неприємний цибулевий присмак і запах, але коли мед повністю визріває, цей запах зникає. Оскільки насіннєвих цибулевих полів мало, у роздробі такий сорт — велика рідкість.

Яблучний мед — буває, а грушевий — ні. Обидва дерева цвітуть навесні одночасно й дуже пишно, але результат у вулику різний. Нектар груші містить зовсім мало цукрів (концентрація значно нижча, ніж у яблуні), тому бджоли з цих дерев переважно збирають пилок. Навіть великі грушеві сади дають бджолам лише підтримувальне живлення на весну, і окремого грушевого меду не отримують — хоча в довідниках описані цілком реальні огірковий, гарбузовий і навіть тютюновий мед. У яблуні ж нектар солодкий (20-40% цукру). З кількох дерев біля дому весь весняний збір бджоли з'їдять самі, але у величезних промислових садах сильні бджолині сім'ї встигають зібрати товарний яблучний мед — світлий і приємний на смак, він швидко кристалізується.

Ромашковий мед. А от ромашки немає в жодному українському чи світовому переліку рослин, з яких отримують сортовий мед. Зустрівши таку етикетку, варто пам'ятати головне правило пасіки: щоб мед мав ім'я однієї квітки, ця квітка має рости навколо вуликів цілими полями й щедро ділитися нектаром — інакше перед вами звичайне лучне різнотрав'я.