"Не можна жити без довіри, адже таким чином ми укладаємо себе в гіршу з темниць — в самих себе", — англійський письменник Грем Грін.
Багато психологів кажуть, що сьогодні ми часто ставимося до навколишніх з точки зору "моделі зниження ризиків". Тобто уникаємо занурення в особисті та емоційні відносини, щоб уберегти себе від страждань і розчарувань або того, що в кінцевому підсумку нам розіб'ють серце, інформує Ukr.Media.
Емоційна енергія, яку ми "накопичуємо" шляхом стримування власних емоцій, закладає фундамент неблагополучних відносин. Що ми отримуємо в результаті? Одноразовий зв'язок, який з'являється і зникає, не виходячи за рамки поверхневих відносин.
Іншими словами, ми мінімізуємо ризик страждань і погоджуємося на "прохідні" відносини, відмовляючи собі в щастя. Але чи дійсно ми хочемо жити в такому світі холодних почуттів?
Ми генетично "запрограмовані" довіряти іншим людям.
Не можна домогтися успіху, якщо ви не довіряєте людям. Успіх можливий лише за умови спільного розподілу ресурсів і енергії, за умови емоційної мужності і відкритості, наявності позитивного підходу до життя і чіткого розуміння, що у світі є три речі, які не можна робити: обманювати довіру, порушувати обіцянки і розбивати серця.
Ми маємо потребу довіри, маємо потребу всією своєю душею. У певному сенсі виживання людини завжди залежало від інших людей, які формували її коло спілкування.
Відновлення втраченої довіри є одним з найскладніших завдань
Можливо, в дитинстві вас вчили тому, що існують певні речі, які не можна ламати. Причини називалися найрізноманітніші: вони дорогі, незамінні або їх неможливо полагодити.
Однак дітям рідко говорять про те, що у світі є й інші неправильні речі, які ми робимо набагато частіше. Деякі невидимі речі можна зламати точно так само, як і кістки в людському тілі, але вони вимагають значно більше часу на відновлення. Йдеться про довіру, обіцянки, повагу і любов.
Іноді діти швидко вчаться нехтувати настільки цінними дарами, тому що так робили їхні батьки. Якщо годувати дитину порожніми обіцянками, це залишить свій слід. Адже якщо ви ростете, не довіряючи своїм батькам, на серці залишається глибокий шрам. Все це позначається на нашій подальшій поведінці і на тому, як ми ставимося до оточуючих.
Не можна розбивати чужі серця і вбивати справжнє кохання. Так, вони невидимі, але без них неможливо жити.
Є ті, хто в минулому був зломлений, але сьогодні вони усвідомлюють, що гідні довіри лише ті люди, які довіряють самі собі. Деякі люди ніколи не забувають даних ними обіцянок. І вони будь-що стримають їх, тому що знають, скільки болю і страждань приносить зрада.
А ще такі стійкі і яскраві особистості усвідомлюють величезну цінність серця, не забуваючи при цьому і про його крихкість, про те, як йому страшно, коли йому "згодовують" брехня, сумніви і прихована зрада.
Гідні любові ті, хто говорить мовою довіри, розуміє сенс обіцянок і знає, як прислухатися до чужого серця, не завдаючи йому біль. Саме вони роблять наш світ більш щасливим.
