5 речей, про які не варто розповідати іншим. Мудрість арабського народу
Що араби радили тримати при собі.
«Якщо слово — срібло, то мовчання — золото». Цю приказку знають усі, а записали її араби ще в IX столітті, до Європи вона прийшла пізніше. Її вкладають у вуста мудреця Лукмана, який напучував сина: «Синку, я жодного разу не пошкодував, що промовчав».
Про те, що краще тримати при собі, в арабів чимало приказок і висловлювань. Ось п'ять речей, про які вони радили мовчати, — а про деякі навіть із тими, кому довіряєте.
Свої й чужі таємниці — навіть другу
«Стережися ворога раз, а друга — тисячу разів. Трапляється, що друг зміниться — і тоді він найкраще знає, чим нашкодити». Ці рядки написав єгипетський поет, який жив понад тисячу років тому. Небезпека в тому, що друг знає ваші таємниці. Ворог про вас майже нічого не знає, а колишній друг — усе.
Про мінливість стосунків було відомо з давніх-давен. Алі ібн Абу Таліб, двоюрідний брат пророка Мухаммеда, повторював давню мудрість: «Люби того, кого любиш, помірно — може статися, що колись він стане тобі немилим. І неприязнь тримай у міру — може статися, що якогось дня ця людина стане тобі дорогою».
Це не стає на заваді дружбі. Просто те, що може обернутися проти вас, і чужі секрети, які вам довірили, краще не переказувати навіть найкращій подрузі. Араби казали: таємниця, яку знають понад двоє, стає спільною.
Свої плани — поки не здійснилися
«Тримай свої справи при собі: кожному, хто має благо, заздрять», — говорить арабська приказка. Причину названо прямо — заздрість. Про задумане і про удачу мовчать, щоб не позаздрили.
Варто розповісти, що збираєтеся на море, і за спиною швидко знаходять пояснення: «грошей багато», «пощастило ж декому». Про переїзд, нову роботу, велику покупку теж краще мовчати, доки все не владнається.
Алі приписують і іншу причину мовчати: «Хто береже свою таємницю, у того вибір залишається в руках». Поки про плани ніхто не знає, їх можна змінити, нікому нічого не пояснюючи.
Свої біди — усім поспіль
«Скарга комусь, крім Бога, — приниження», — кажуть араби. А серед слів, які приписують Алі, є таке: «Хто відкриває свою біду, той погоджується на приниження».
Йдеться про біду й скруту, про те, що не склалося в житті. Але й араби розрізняли, кому скаржитися. Алі приписують і такі слова: розповісти про біду близькій людині — це зовсім не те саме, що жалітися чужинцю. Подрузі чи мамі розповісти про біду не соромно. Не варто викладати її усім без розбору — колегам, сусідам, випадковим знайомим: одним байдуже, а хтось і зрадіє.
Замість скарг арабська приказка радить чекати — усякому лиху настає кінець.
Те, чого людина не зрозуміє
«Говоріть людям те, що їм зрозуміло», — ці слова Алі записано в аль-Бухарі, в одному з головних збірників переказів про пророка Мухаммеда та його послідовників. Сказав він їх про навчання віри: складне, що заплутає, простій людині не говорять, щоб вона не відкинула й саму правду.
У звичайному житті таке теж трапляється: людина не готова слухати, хоч як пояснюй, і суперечка тільки сіє ворожнечу. Є й арабська приказка на цей випадок: «Не все, що знаєш, треба говорити». Сил на те, щоб докричатися до глухого, знадобиться багато — простіше знайти того, хто чує.
Порожнє слово
«Хто вірує в Аллаха й в Останній день, нехай говорить добре або мовчить». Ці слова пророка Мухаммеда записано й в аль-Бухарі, і в Мусліма. Вони закликають мовчати не завжди, а лише тоді, коли не маєш що сказати доброго.
Щоб відрізнити одне від одного, є висловлювання, яке приписують Алі: «Язик розумного — позаду його серця, а серце дурня — позаду його язика». Розумний спершу думає, а дурень меле все, що слина на язик принесе.
Йому ж приписують слова, що перегукуються із приказкою про срібло й золото: «Слово в тебе в полоні, поки ти його не сказав. А сказав — ти в нього в полоні. Бережи язик, як бережеш своє золото й срібло».