Як попросити про допомогу так, щоб погодилися, і не тиснути на людину

Попросити сусіда приглянути за котом, колегу підмінити на годину, знайомого допомогти з переїздом. Багато хто відкладає таке прохання до останнього, бо заздалегідь прокручує в голові відмову. Хоча насправді люди погоджуються допомогти значно частіше, ніж ми очікуємо, особливо якщо правильно попросити.

Погоджуються майже вдвічі частіше, ніж ми думаємо

Той, хто просить, зазвичай заздалегідь чекає на відмову. Коли людей просили підійти до незнайомців і попросити заповнити анкету, вони припускали, що для п'яти згод доведеться обійти людей зо двадцять. Вистачило в середньому десяти. Тих, хто погодиться провести до потрібної будівлі, розраховували знайти приблизно із сьомої спроби, а знаходили вже з другої чи третьої.

Помиляємося ми тому, що думаємо про те, чи легко людині буде допомогти. А вона цієї миті думає про інше — про те, як незручно сказати «ні» тому, хто стоїть перед нею і чекає на відповідь. Друзі погоджуються охочіше за незнайомців, але й на їхню відмову ми чекаємо частіше, ніж слід.

Запитайте прямо, а не натякайте

Багатьом здається, що натяк делікатніший. Можна зітхнути, що диван самому до машини не донести, і почекати, поки хтось запропонує допомогу. Але натяк легко пропустити повз вуха, а на пряме запитання відмовити незручно.

Поставте запитання, на яке можна відповісти «так» або «ні». Не «мені б хтось допоміг», а «Зможеш у суботу вранці допомогти донести диван до машини?». Одразу скажіть, що саме зробити, коли і скільки це займе часу. Людина прикине, чи вийде в неї, і не боятиметься, що справа розтягнеться на весь день.

Свою частину зробіть заздалегідь. Просите допомогти з резюме — надішліть його одразу. Просите підвезти — назвіть адресу й час, до якого треба встигнути. Тоді людині не доведеться нічого з'ясовувати й домислювати.

Особисто чи телефоном, але не повідомленням

Здається, що написати ввічливіше, адже людина відповість, коли зручно, і не почуватиметься ніяково. Але письмове прохання спрацьовує значно гірше. Коли незнайомців просили заповнити анкету, під час зустрічі з десяти погоджувалися в середньому семеро, а електронною поштою — у десятки разів менше. Причому ті, хто просив, чекали, що обидва способи спрацюють однаково.

Лист легко відкласти й забути. До того ж людині, яку бачать перед собою, довіряють більше, особливо якщо вона незнайома. Дзвінок і відеодзвінок працюють гірше за зустріч, але краще за повідомлення. Якщо підійти не виходить, зателефонуйте.

Скажіть, навіщо вам це потрібно

Причина робить прохання зрозумілим, і що більше прохання, то уважніше людина слухає, навіщо вам це. Коли людей біля копіювального апарата просили пропустити вперед із двадцятьма сторінками (а це вже чимале прохання), порожнє пояснення «тому що мені треба зробити копії» не допомагало зовсім. Зате справжня причина «тому що я поспішаю» майже подвоювала кількість згод.

Сильніше переконує обставина, яка від вас не залежить, а не ваше бажання. «У мене о третій потяг» або «машина в ремонті» звучить інакше, ніж «мені ніколи» або «не хочеться чекати». Причину називайте чесну. Тиснути на жалість (звільнять, усе пропало, тільки ви можете врятувати) означає змушувати людину допомагати з почуття провини.

Коли просити

Людина в гарному настрої допомагає охочіше. Вистачає дрібниці, щоб його підняти, наприклад, усмішки, вдало завершеної справи. Але такий настрій тримається недовго. Коли людям дарували маленький подарунок, вони частіше погоджувалися допомогти в перші хвилини, а через двадцять хвилин уже не відрізнялися від решти. Тож просіть у вдалу хвилину, коли людина не зайнята і в гуморі.

Якщо прохання потребує часу, скажіть про нього за кілька днів. Людині буде простіше викроїти годину на вашу справу, ніж кидати свої плани в останній момент.

Залиште людині вихід

Пряме й особисте прохання спрацьовує ще й тому, що відмовляти незручно. Людині здається, що «ні» образить того, хто просить, тому іноді погоджуються навіть на те, чого робити зовсім не хочеться. Допомога з-під палиці не тішить ні того, хто допомагає, ні того, хто просив.

Щоб згода була добровільною, залиште людині вихід однією фразою. «Якщо не вийде, скажи прямо, без образ».

Якщо все-таки відмовили

Відмова не означає, що до людини більше не можна звертатися. Іншим разом і з іншою справою можна сміливо просити знову. Коли незнайомців одразу після відмови просили про іншу, таку ж невелику справу, на друге прохання погоджувалися навіть частіше, ніж на перше. Самі ті, хто просив, цього не чекали й думали, що вдруге погодиться щонайбільше кожен п'ятий.

Важливо лише, щоб друге прохання було іншим. Повторювати те саме, поки людина не здасться, означає тиснути на неї. Прийміть «ні» спокійно, наприклад: «Зрозумів, нічого страшного, дякую, що сказав одразу». Не ображайтеся й не нагадуйте потім, що вам не допомогли.

Подякуйте, коли допомогли, і вам допоможуть знову

Коли людям, які допомогли виправити супровідний лист до резюме, дякували словами «Дуже дякую! Я вам дуже вдячний», на наступне прохання тієї самої людини відгукувалося понад половину. А з тих, хто у відповідь отримав сухе «Отримав ваші зауваження», знову допоміг лише кожен четвертий. Людина бачить, що її допомогу помітили й цінують, і їй хочеться допомогти знову.

Багато хто соромиться дякувати, бо здається, що це зайве. Але тому, хто допоміг, такі слова приємніші, ніж ми думаємо. Скажіть «Дякую, дуже виручив, без тебе я б не встиг» одразу, щойно вам допомогли.