Вчені виявили зв'язок нейронів в головному мозку, завдяки якій люди асоціюють запахи зі спогадами та місцями, інформує Ukr.Media.
Дослідницька команда португальського наукового фонду Шампалімо стверджує, що відповідь криється в нейронах в головному мозку. Клітини мозку в нюховій корі, області мозку, що відповідає за сприйняття запахів, створюють зв'язок між конкретними запахами й місцями.
Ви не помічали здатність запахів переносити вас у часі? Це може бути запах свіжого хліба, який повертає вас в дитинство, або запах мандаринів, що нагадує про новорічні свята.
Цей чіткий зв'язок між запахами та спогадами є важливою частиною того, як ми мислимо та обробляємо інформацію. Вчені провели дослідження з Тварини в дикій природі використовують запахи для навігації в просторі й пам'яті, яка дозволяє їм знаходити цінні ресурси, такі як їжа.
Дослідники прагнули зрозуміти роботу нейронів у зв'язку з запахами й пам'яттю, тому вивчали, як мозок поєднує нюхову і просторову інформацію. Таким чином, вони зосередилися на вивченні первинної нюхової кори головного мозку, що знаходиться в передній частині мозку.
"Нюхова система сама по собі унікальна серед органів чуття", — зазначає автор і дослідник Захарі Майнен.
Нейрони в гіпокампі, які відповідають за пам'ять, стають активними в певному місці навколишнього середовища.
"Тільки нюх має прямі взаємні зв'язки з системою гіпокампу, що бере участь в пам'яті й навігації", — говорить Майнен.
Разом ці нейрони, які вчені називають "нейронами місця", створюють карту простору.
Для перевірки нюхових нейронів команда розробила спеціально виготовлену головоломку, наповнену різними запахами, щоб щури могли пройти через неї. Щури пробували запахи на чотирьох кінцях лабіринту у формі плюса. Потім, залежно від запаху, вони повинні були з'ясувати, де знайти нагороду.
"У щурів було завдання вивчити й запам'ятати точні асоціації запахів і місць розташування", — пояснюють дослідники.
У той час як тварини вирішували головоломку, дослідники стежили за активністю їх нейронів в частині первинної нюхової кори.
"Нейрони спілкуються один з одним, випускаючи електричні імпульси. Записавши електричні сигнали, що випромінюються сотнями окремих нейронів в цій області мозку, ми змогли розшифрувати, що хвилює конкретні нейрони. Наприклад, чи стали вони активними, коли тварина відчула певний запах або коли вона знаходилося в певному місці лабіринту", — говорить професор Майнен.
Результати дослідження перевершили всі їхні очікування.
В ході дослідження вчені виявили жваву популяцію нейронів, які, подібно нейронам місця, стали активними в певному місці лабіринту. Примітно, що карта простору не охоплювала в рівній мірі весь лабіринт. Замість цього вона зосереджувалася тільки на поведінково значущих місцях лабіринту, наприклад, там, де тварини отримували нагороди за те, що відчули запахи.
Деякі нейрони реагували на запах, інші — на місце розташування, а треті — на обидва типи інформації в різному ступені. Вчені припускають, що ці різні нейрони змішані разом і взаємопов'язані й сприяють тому, що мозок створює карту пам'яті про запахи й місця розташування.
Дарма що люди більше покладаються на візуальні орієнтири, ніж на запахи, цілком імовірно, що нюхові й візуальні принципи того, як ми запам'ятовуємо, де ми були, і добираємося туди, куди прямуємо, дуже схожі.
