Останне прохання дружини перед розлученням змінило його життя назавжди

Зовсім не має значення, у відносинах ви зараз чи ні. Радимо прочитати цю історію про те, як важливо цінувати своїх улюблених. Поки вони поруч, інформує новину УкрМедіа.

«Додому я прийшов до вечері, його в той вечір готувала моя дружина. Я хотів поговорити з нею, розмова чекала непроста, і я почав з фрази «Мені треба дещо тобі сказати»... Вона не стала нічого відповідати і переключилася на готування. Я в черговий раз побачив біль в її очах.

Мені потрібно було далі якось продовжувати розмову, і я випалив, що нам потрібно розлучитися. Вона тільки запитала: «Чому?» Я не зміг відповісти, уникаючи це питання. Тоді вона розізлилася, влаштувала істерику, почала кидати в мене все те, що потрапляло під руку. «Ти не чоловік», — викрикнула вона.

Більше говорити не було про що. Я пішов спати, довго не міг заснути і чув, як вона плакала. Мені було складно пояснити їй, що сталося з нашим шлюбом, я не знав, що їй відповісти. Як можна сказати їй, що я не люблю її вже давно, з почуттів залишилася лише жалість, а я віддав своє серце Джейн?

На наступний день я підготував всі документи для розлучення та розділу майна. Дружині я залишав будинок, машину і 30% акцій мого бізнесу. Однак вона усміхнулася, розірвала документи і сказала, що їй від мене нічого не потрібно. А потім знову розплакалася. Мені теж стало шкода 10 років нашого шлюбу, однак її реакція лише зміцнила в мені бажання розлучитися.

В цей день додому я прийшов пізно, не став вечеряти і відразу ліг у ліжко. Вона сиділа за столом і щось писала. Я прокинувся серед ночі — дружина все ще писала, сидячи за письмовим столом. Мені було все одно, що вона робить, так як більше близькості душ з нею я не відчував.

Вранці вона сказала мені, що у неї є свої умови розлучення. Вона наполягала на збереженні добрих стосунків, настільки, наскільки нас вистачить. Її аргумент був дуже переконливим: через місяць у нашого сина були іспити в школі. Вона вважала, що такі новини розбурхають його нервову систему. З нею важко було не погодитися. Друга умова дружини здалося мені дурною: вона хотіла, щоб протягом місяця щоранку я виносив її зі спальні на руках і ніс до ганку, як нагадування про те, як після весілля я вніс її в свій будинок.

Сперечатися я не став, мені було все одно. На роботі я розповів про це прохання Джейн, на що вона з сарказмом зазначила, що це жалюгідні спроби моєї дружини маніпулювати мною з метою повернути мене в сім'ю.

Коли в перший день я взяв свою дружину на руки, відчув себе ніяково. Ми стали чужими один одному. Наш син побачив нас і радісно застрибав навколо: «Тато носить маму на руках!» І дружина тихо сказала мені: «Не кажи йому нічого...» Біля вхідних дверей я поставив дружину на підлогу, звідки вона пішла до автобусної зупинки.

У другий день все вийшло більш природно. Я з подивом для себе відзначив, що раніше і не помічав дрібні зморшки на її обличчі і кілька сивих волосин. Вона стільки тепла вклала в наш шлюб, чим же я зміг її віддячити?

Зовсім скоро між нами виникла маленька іскорка. І з кожним днем ця іскорка розросталася. А ще я з подивом помітив, що дружина стає все легше і легше для мене. Я не став нічого говорити Джейн.

Коли в останній день я збирався взяти на руки свою дружину, то знайшов її біля шафи. Вона журилась, що дуже схудла за останній час. Вона правда схудла, дуже схудла. Невже вона так переживає за наші стосунки? В кімнату увійшов наш син і запитав, коли тато понесе маму на руках? Він сприймав це як традицію. Я взяв її на руки, відчуваючи себе точнісінько як в день нашого весілля. Це неймовірно: вона легенько обіймала мене за шию. Єдине, що не давало мені спокою, — це її вага.

Тоді я поставив жінку на підлогу, схопив ключі від машини і прилетів на роботу. Зустрівши Джейн, я сказав їй, що не хочу розлучатися з дружиною, що наші почуття охололи лише тому, що ми перестали приділяти увагу один одному. Джейн вліпила мені ляпаса і в сльозах втекла.

А я розумів, що швидше хочу побачити свою дружину. Я вискочив з офісу, в найближчому квітковому магазині купив найкрасивіший букет, та, коли продавець поцікавився, який зробити напис на картці, я відповів: «Для мене буде щастям носити тебе на руках до самої смерті!»

Я приїхав додому, з легким серцем і посмішкою на губах я піднявся по сходах і вбіг у спальню. Дружина лежала на ліжку. Вона була мертва...

Вже пізніше я дізнався, що вона мужньо боролася з раком останні кілька місяців. Але вона не стала нічого говорити мені, так і я нічого не бачив, оскільки був зайнятий своїми відносинами з Джейн. Моя дружина була дивовижно мудра жінка: щоб я не став монстром в очах сина з-за розлучення, вона і придумала всі ці «шлюборозлучні умови».

Сподіваюся, моя історія допоможе кому-небудь зберегти сім'ю... Багато людей здавалися, не знаючи, що вони всього в кроці від перемоги!»