Особиста історія: заміж за американського генерала

Про те, що Інтернет — штука небезпечна, знають, звичайно, всі. При цьому, щоб стати жертвою шахраїв, наприклад, шлюбних аферистів, достатньо просто завести аккаунт на будь-якому популярному ресурсі. Навіть якщо ви не думаєте про роман, у вас з великою часткою ймовірності може з'явитися «наречений», інформує Ukr.Media.

Причому не звичайний менеджер з Новгорода, Пітера або Тюмені. На російський ринок наречених» вийшли іноземці, і в Інтернеті розцвів махровим кольором новий підвид епістолярного жанру — листи на незграбній, пропущеній через онлайн-перекладач українській мові...

Строго кажучи, лав-сторі почалася з дивного, отриманого в популярній соцмережі листа, підписаного: «бригадний генерал Моніка». Жіноче ім'я топ-офіцера, зрозуміло, бентежило... Втім, оскільки послання явно оброблялося онлайн-перекладачем, можна було припустити помилку трансліту. Але, так чи інакше, в листі зазначено:

«Добрий день! Я вибрав Вас через профіль і визнав за необхідне написати. Мені 47 років, я втратив дружину три роки тому через автомобільну аварію. Я працюю як бригадний генерал миротворчої місії в Афганістані. Мій вихід на пенсію дуже скоро, я перебуваю в пошуку жінки для серйозних стосунків. Не могли б ви написати мені»...

Це викликало усмішку і бажання насмішити розповіддю про нього знайомих, але через кілька годин прилетіли ще кілька закликів до знайомства, і це породило питання: з чого б раптом на мене, немов змовившись, накинулися шлюбні аферисти?

Взагалі-то шахраїв, які розводять простачок на гроші, в Інтернеті зазвичай називають скаммерами, від англійського scum — піна, накип, покидьки. Звідси і найменування сайтів, де жінки розповідають свої сумні історії, — Fake-Scam, що, власне, в перекладі не потребує.

Заглянувши на пару таких ресурсів, нескладно помітити: зміст постів, які повідомляють про американських «наречених», приблизно однаково, тобто шахраї діють за єдиною, загальною для всіх і, до речі, зовсім нехитрою схемою. Незрозуміло було інше — чому на таку відверту лажу клює так багато жінок?

Вирішивши провести власний «слідчий експеримент», я розіслала відповіді всім зацікавився мною «генералам». Отже, сім моїх лав-сторі стартували і почали стрімко розвиватися.

Правда, на пропозиції поспілкуватися в скайпі мої шанувальники відповідали, що за родом служби не мають права користуватися особистим ноутбуком, а визнаватися в любові зі штабу просто незручно, але, демонструючи почуття, «генерали» закидали свою «наречену» листами, в яких містилися:

пристрасні визнання: «Я щасливий, ханні! Я зустрів особливу жінку, подібну арфі, і тепер знаю, що, коли піду зі служби, буду мати прекрасну дружину»;

недвозначні обіцянки: «Я маю великий будинок в штаті Каліфорнія, але якщо ти не захочеш жити в США, готовий продати свій будинок за 500 мільйонів доларів і жити з тобою у твоїй країні»;

тиск на жалість: «Я вдівець, маю біологічну дочку і ще усиновлену дитину, який з певних причин поки живе в таборі для біженців. Їм обом дуже потрібна мати»;

фотографії, на яких красень «наречений» обіймає дітей, купається в океані і грає в баскетбол з групою здорових солдат...

Загалом, все було як у казці. Протягом цілих півтора місяців. А потім пішли вже зовсім інші листи, і оскільки всі вони були приблизно однакові, обмежимося листуванням з «генералом Монікою».

Повідомивши, що через тиждень повертається з «гарячої афганської точки» в Сполучені Штати і вже відправив прохання про «візу нареченої» для своєї «ханні», «Моніка» вирішив розкрити свій найбільший секрет. Виявляється, під час однієї з бойових операцій йому дістався кейс вид наркодиллера у якому лежав мільйон долларів.

Ось тільки забрати це багатство з собою в США при всьому бажанні неможливо — там діє надзвичайно сувора фіскальна система, тому доведеться сплатити з ввезеної суми драконівський податок, і від мільйона практично нічого не залишиться...

Однак, за словами «генерала», вихід все ж таки є. Дізнавшись, що в України з такими речами все набагато простіше, він звернувся в службу кур'єрської доставки, яка займається передачею нареченим весільних подарунків.

Причому робиться це буквально за пару днів. Якщо, звичайно, сплатити експрес-послугу, яка коштує до смішного недорого, якихось 5,5 тисяч євро! Треба лише перевести цю суму на вказаний рахунок, і валізу з мільйоном спеціальним авіарейсом доставлять прямо додому його «ханні»...

На пояснення, що мізерна зарплата не дозволяє витрачати такі гроші навіть заради великої і чистої любові, «генерал Моніка» відреагував несподівано:

«Кохана, я зроблю тебе багатою жінкою. Але зараз мені самому потрібна допомога. Під час військових дій з мого автомобілю стріляли. Я тяжко поранений, що лежу в госпіталі. А за операцію, без якої я можу вмерти, мені треба платити. Лікування коштуватиме три тисячі доларів. Я сподіваюсь, що ти відправиш мені ці гроші на рахунок госпіталю, в якому я лежу, не маючи медичної допомоги»...

Отже, сума зменшилася майже наполовину. Але і її у «нареченої» не виявилося. Після чого прийшов наступний лист:

«Люба, у мене ще одне нещастя. Моя дочка, яка, поки я на службі в Афганістані, знаходиться в платному пансіоні, опинилася на вулиці, так як я з-за бойових операцій не перевів оплату за її зміст. Бідна дівчинка ночує в коробці на околиці міста. Перекажи, будь ласка, на її ім'я 2,7 тисячі доларів, щоб вона могла повернутися в пансіон».

Оскільки варіанти листів-прохань були мені відомі по постам на Fake-Scam, можна було виходити з гри...

Смак безкоштовного сиру

За ті тижні, що тривали бурхливі віртуальні романи з «генералами», на антискам-форумах накопичилося чимало нових слізних історій. Чи можна допомогти цим нещасним? Тим, хто вже постраждав, — навряд чи. Решті — не виключено, якщо частіше розповідати в ЗМІ про те, що «закохані американські генерали» після перевірки їх IP-адрес виявляються, як правило, пересічними хлопцями з Нігерії. До речі, на вудку африканських аферистів трапляються не тільки українські жінки.

Не так давно про таку біду, розповіла в своєму блозі австралійка Джен Маршал, яку шахрай розвів на 250 тисяч доларів. Під її публікацією відразу ж з'явилися десятки коментарів постраждалих від скаммеров полячок, болгарок і навіть мешканок цілком благополучної Німеччини...

Справедливості заради, слід сказати: далеко не всі, прочитавши сповіді обдурених жінок, відчувають до них жалість. Пишуть і таке: «У тому, що сталося, ніхто, крім вас, не винен! На що ви сподівалися? Наскільки я зрозумів, що вами рухало тупе бажання вийти заміж. А тепер ви на весь світ кричіть: „Рятуйте! Допоможіть!“ Так, грошей, безумовно, шкода. Але хто винен у тому, що з вами сталося, ясно як божий день...

Судячи з усього, це писав чоловік, впевнений у тому, що подібна біда йому не загрожує. Але він дуже помиляється. На одному з жіночих форумів днями з'явилося попередження чоловіка, який кілька тижнів листувався з «дочкою міністра фінансів Республіки Кот-Д'івуар».

Юна красуня навіть мала намір переїхати жити доУкраїни. Але її плани зірвалися, так як «тато-міністр» раптово збанкрутував і не зміг виділити дочці чотири тисячі доларів на квиток.

Гроші були вислані їй «коханим» негайно, а про те, що сталося далі, здогадатися легко.

І виникає питання: чи є способи боротися з цим злом?

Сьогодні, на жаль, практично немає. Переконавшись у цьому після ретельного вивчення статей Кримінального кодексу, я вирішила наостанок пограти з «генералом Монікою» і повідомила йому, що допоможу його бідній донечці, але він повинен дізнатися про мене всю правду.

У мене три сини, дві дочки, сім кішок і кілька собак, яких моє добре серце не дозволить залишити в Україні. Тому переїхати в Америку я зможу лише захопивши з собою всіх близьких мені дітей і тварин.

Відповідь прийшла одразу ж, і в ньому після зазначення номера рахунку, на який мені слід було перерахувати гроші, була приписка: «Я щасливий, ханні, що ти вмієш так любити свою сім'ю, і готовий купити дуже великий будинок, щоб всім нам вистачило там місця».

Це звучало безмірно зворушливо. Але, оскільки віртуальні романи були закінчені, мені залишалося лише в востаннє відкрити фотографію «Моніки». Затягнутий в генеральську форму, він настільки щиро посміхався, що у мене сам собою вирвався сумний подих: а раптом це була та сама, «справжня» любов, і я пройшла повз власне щастя?..