Розповідає користувачка сайту Reddit з ніком "OpheliaLakewood", інформує Ukr.Media.
"З-за травми голови я не пам'ятаю зі свого дитинства нічого раніше десяти років. Це важлива деталь історії. А з того часу, як мені виповнилося 13 років, моя прабабуся почала давати мені різні поради та мене підтримувати словами.
Проблема в тому, що моя прабабуся померла, коли мені було вісім.
Я декілька років нікому не говорила, що чую її голос, але потім я почала використовувати в розмові деякі з фраз, сказаних прабабою, приміром її приказку "Якби у тебе зовні було теж, що і всередині, ти б виглядала як їжак". І одного разу таку фразу почула моя мама і запитала, де я її чула.
Тоді я нарешті розповіла їй, що чую голос своєї покійної прабабусі. Коли її перше здивування пройшло, мама запитала як цей голос звучить і я описала, що він скрипучий, але досить гучний. Я також розповіла їй, що прабабуся втішає мене.
Пройшов ще деякий час і я дізналася від прабабусі деякі дивні випадки, які відбувалися з членами нашої родини і які намагалися тримати в таємниці. Один член нашої сім'ї був кимось зіштовхнутий в шахту ліфта, а іншого підірвали в автомобілі, підклавши бомбу. Потім я запитала маму про це і вона розповідала мені про них.
Одного разу я поділилася цією незвичайною деталлю зі своїми друзями, але вони мені не повірили та почали говорити, щоб я довела, що це правда. В цей момент я почула голос прабабці, який сказав "18 квітня 2008 року" та я передала цю фразу, але і сама не зрозуміла, що вона означає. Однак потім до мене дійшло і я знайшла її некролог і показала друзям. Це була дата смерті прабабусі. Після цього вони мені повірили.
Тепер щодо іншої моєї незвичайної здібності. Важко її вірно описати та ця частина більш похмура і темна. Одного разу я полетіла в Нью-Йорк, щоб там сісти на літак до Великобританії, але коли я зайшла в літак, я відчула напад паніки.
Зазвичай я літаю на літаках нормально та у мене не було ні страху, ні тривог, але тут була справжня паніка.
А в голові у мене одразу промайнув образ однієї конкретної людини в цьому літаку, який лежав мертвим. Я поділилася з цим зі своєю подругою, яка летіла зі мною, але вона спробувала перетворити все на жарт.
І коли ми злетіли, через 2 години у цього чоловіка стався серцевий напад і наш літак з-за екстрено посадили в Детройті. Однак він не вижив.
Вдруге це було, коли я перебувала в кафе біля торгового центру зі своїм колишнім хлопцем. Мені знову було видіння і на цей раз я побачила, що біжить дорогою дитина, яку збиває машина. Я розповіла про це своєму хлопцеві та попросила його схопити дитину, коли він буде пробігати повз нього.
Через три хвилини після цього мимо мого хлопця до дороги побігла дитина, але мій хлопець встиг його схопити й зупинити.
В третій раз це сталося, коли я була в домі моїх друзів і там подавали стейки. У мене виник перед очима образ мого найкращого друга, який задихається, тому що подавився шматком стейка.
Я сказала друзям, щоб вони були обережніше, тому, що хтось зараз подавиться стейком, але вони почали жартувати. А я тим часом почала читати в інтернеті як робити першу допомогу при задусі. Через кілька хвилин все вийшло, як я і бачила, мій найкращий друг подавився шматком м'яса. Я підбігла до нього і зробила правильний прийом і він спрацював.
У востаннє це сталося минулої ночі. Я тільки повернулася з роботи додому і стала чекати свого хлопця. І тут я побачила бачення як мій хлопець отримує травму в ДТП. Я злякалася, бо зрозуміла що я не зможу йому допомогти.
Я могла б написати йому смс, але якщо він за кермом зараз, це лише додатково відверне його. І тоді я стала чекати та сподіватися на краще. І через годину він мені зателефонував і розповів, що задрімав за кермом і наїхав на залізничні рейки. Але з ним, на щастя, нічого серйозного не сталося.
Я не знаю, що робити в таких випадках, запобігати те, що я бачу або взагалі не втручатися. Я зрозуміла, що іноді можу подібне запобігти, але у випадку з моїм хлопцем я нічого не могла вдіяти".
