Чому не можна засуджувати вчинки інших навіть подумки — повчальна історія

Іноді справжні повчальні історії трапляються в реальному житті. Такі випадки-притчі змушують задуматися і багато переосмислити. А трапитися вони можуть з ким завгодно, інформує Ukr.Media.

Хочемо розповісти один прекрасний приклад того, що засудження інших може привести до того, що ви і сам зійдете з правильної доріжки. І тільки будучи по справжньому праведним і впевненим у своїх добрих починаннях людиною, зможете отримати шанс на виправлення.

Цей випадок стався давним-давно зі Святим старцем Паїсієм Святогорцем. У той час він жив біля міста Кониця, в монастирі Стоміон. Старець говорив про той час з посмішкою: тоді він був чистий серцем і душею, як справжнє немовля. Сам монастир знаходився за 2 години ходьби від міста.

І ось одного разу розповіли йому паломники, що в місті том з'явилася якась жінка, яка своєю блудною вдачею і розгульним способом життя відводила молодих чоловіків і розбивала сім'ї. І на жінку цю ніхто управи знайти не міг. Багато наробила вона горя, а звідки прийшла і куди йде, ніхто знати не знав.

Через деякий час, спустившись в місто, святий старець набрів на мирян, які і показали йому ту саму розпусницю. А вже набагато пізніше, багато днів після цього він раптово зустрівся з нею при вході в монастир. Побачивши жінку, яка просто-таки застигла біля святих воріт, Паїсій про себе відчув хвилю негативу і в розумі своєму побажав їй піти геть.

І тоді, в ту саму хвилину, жінка кинулася по стежці назад, в місто. Але найстрашніше сталося з самим Паїсієм, який на той момент був ще відносно молодий і сильний. Він відчув сплеск емоцій різної спрямованості, а потім його накрило бурею бажання і спокуси.

І тоді він з останніх сил, борючись зі своїми внутрішніми демонами, побіг по стежці в бік гори Гаміль. Там він, усамітнившись, дістав свій похідний топірець, який завжди був при ньому і допомагав йому підійматися по скелях. І вдарив він себе тим топірцем трохи вище щиколотки з усіх сил, що залишилися.

І тоді, коли гострий біль пронизав його кінцівку, а кров полилася струмком, Паїсій раптом все усвідомив. "Господи, який важкий мій потяг. Як складно і важко мені стримувати себе, але ж це перший випадок в моєму житті, щоб бажання мої грішні взяли наді мною верх, нехай всього на мить. Але ж душа ця заблукала мучиться вже прямо на землі".

Й одразу ж після цього одкровення Паїсій полегшено зітхнув. Вже більше прокляті пристрасті не володіли його душею, а брудні думки назавжди покинули розум чоловіка. Свіже повітря обдало його обличчя, а лагідність і чистота помислів повернулися, як і раніше.

Зрозумів він, що всі ми люди різні. І якщо одні можуть керувати своїм життям і міцно стоять на ногах, то за інших треба молитися і сподіватися на Бога, що наставить він їх на шлях істинний.

А ще він зрозумів, що зауваження людям потрібно робити лише по суті. Навіть якщо ці зауваження робите про себе, не кажучи вголос. А вже якщо і говориш вголос, безпосередньо, то це повинно бути виключно важливо і у справі. Тому що людина знаходиться в сум'ятті і великої втоми і часто слухати зауваження просто не може, як би до місця вони не були.