Міфи про освіту в СРСР, в які люди досі вірять

Всі ми влаштовані так, що минуле нам здається краще, ніж сьогодення. Але чи це так насправді? Розглянемо найпопулярніші помилки про радянську школу і з'ясуємо, як усе було насправді, інформує Ukr.Media.

Будь-яка розмова про радянську освіту рано чи пізно доходить до точки неповернення зі слабкими аргументами, але жахливою хвилею ностальгічних почуттів. Начебто: а ось у наш час вчителі були нобелівськими лауреатами, а коридори школи були настільки чистими, що засліпили нам очі і ми більше не можемо дивитися на світ об'єктивно. Зазвичай розповідь на цьому не обривається, а обростає подробицями: викладачі були суворішими і розумнішими, оцінка знань — точнішою, каша в їдальні — густішою, а випускник радянської школи був на голову більш тямущий за сьогоднішній.

Школа СРСР була найкращою у світі

Найчастіше після революції викладати продовжували вчителі, які здобули освіту в царській Росії. Збереглися підходи та методики, за якими велося навчання. Звичайно, десь до середини 1920-х років може так і було, адже країна все ще жила відлуннями Жовтневого перевороту та Громадянської війни. Але з 1930-х років система освіти була перетворена: наприклад, зі шкіл та вузів повністю прибрали предмети, які хоч якось стимулювали учнів мислити самостійно: антична філософія, справжня всесвітня історія, логіка, політичні та юридичні науки. Тож казки про кращу освіту мають бути забуті.

Зарплата у радянських вчителів була гарною

Зазвичай, суперечки про розмір та адекватність заробітної плати виявляють найбільш яскраві протиріччя. Існує кілька способів оцінити, наскільки справедливо оплачувалася праця вчителів. Наприклад, порівняння зарплати викладачів із середнім рівнем доходів у країні показує, що протягом більшої частини радянського періоду вона була в середньому на 15% нижчою. Якщо ж порівняти доходи шкільних вчителів та доцентів вузів, то результати виявляються просто непристойними. Перші цінувалися нижче приблизно у дев'ять разів. Найважче доводилося викладачам, які працюють у сільських школах. Довгий час вони взагалі не отримували державних виплат. Їхня зарплата повністю залежала від доходів колгоспів та радгоспів. Тож це теж легенда!

Освіта в СРСР була безкоштовною

Цей міф має рівно те саме коріння, що й розповіді про "безкоштовні" радянські квартири. У країні не було зовсім нічого безкоштовного. По-перше, держава не мала власних грошей, були лише кошти громадян, які ті заробили для цієї країни, — вони принесли їх до бюджету у вигляді податків. А по-друге, чомусь багато хто забув період з 1940 по 1956 рік, коли навчання у старших класах коштувало 200 рублів на рік. Чи не тому на той час так мало було випускників-десятикласників? Не люблять згадувати і збори грошей на потреби школи, які були популярними у 80-х роках.

Радянська школа була добрішою

Дуже цікаво, як мозок витісняє погані моменти, пов'язані з дитинством. Ностальгія настільки опанувала умами батьків і бабусь, що вони забули багато жорстокого про школи в СРСР. Наприклад, у ті часи було нормально затримати дитину після уроків на дві години та змусити робити роботу над помилками. При цьому телефонів не було, а батьки гадали, куди зникло їхнє чадо. А якщо згадати, як умовний учитель математики міг ударити школяра указкою по спині? Це вже ми не говоримо про те, що завуч відправляв додому у -20, коли учень прийшов без змінного взуття! Багато чого забувається. У радянських школах все було не так солодко, як це люблять розповідати. Згадайте, як дівчат примушували змивати туш на очах у всіх. А як розкидали речі учнів у коридорі... Деякі вчителі дозволяли собі ображати підопічних. А у дітей тоді, на жаль, була установка: дорослий завжди правий. Сучасні діти якщо з таким ставленням до себе зустрінуться, то вони зможуть відповісти, оскільки особисті межі побудовані адекватніше. У СРСР відповісти педагогові, що з тобою так поводитися не можна, було смерті подібним заходом.

Радянські вчителі були зацікавлені в успішності учнів

Поширена думка про підвищену байдужість до успішності своїх учнів часто підкріплюється не лише незнанням контексту, а й яскравими образами з кіно. Наприклад, у фільмі "Велика зміна" за відвідуваність та успішність свого 9-го "А" бореться герой Михайла Кононова Нестор Петрович. У фільмі мотивація конкретного молодого викладача добре проговорена, але при цьому складається враження, що так само чинить і будь-який інший радянський вчитель. Звичайно, хочеться сподіватися, що і раніше, і сьогодні школярі зустрічаються з небайдужими людьми, але неважко простежити, що таке переконання вплив непростого періоду в історії. Радянські вчителі справді мали ходити по домівках, аби їхні учні не відставали. Плюс до всього у школах СРСР, як на будь-якому підприємстві тих часів, оголошувалося соціалістичне змагання щодо підвищення успішності. Задля перемоги у такому конкурсі оцінки нещадно завищувалися, і рівень знань не відповідав результатам, що значилися у табелях. Коли час соцзмагань минув, закінчився і учительський інтерес щодо оцінок учнів.

Випускники радянських шкіл були розумнішими

Програма середньої школи являла собою той самий набір предметів, у якому не враховувалися ні здібності, ні інтереси дітей. Часто траплялося, що для обдарованих дітей планка була занизькою, їм було нудно на уроках. А ось слабші діти з навантаженням впоратися не могли. Всі розробки, що прославили СРСР, — результати вчених ще з тим самим дореволюційним утворенням. Ні Курчатов, ні Корольов не навчалися у радянській школі. Та й щодо ерудованості випускників СРСР теж можна посперечатися. Згадати лише, як у 90-ті країна масово ставила заряджати воду до екранів телевізорів, де говорив Кашпіровський. Але не лише фізика на той час була забута, математика з історією теж, адже пізніше всі понесли свої ваучери до МММ. Давайте відверто. Класична система шкільної освіти за радянських часів була призначена для того, щоб зробити з людей добрих працівників заводів, до іншого життя ця школа нікого не готувала.