Історія Чорного моря: багато разів «вмирало» й народжувалося заново
Ми купаємося лише в тонкому живому шарі над мертвою глибиною.
Чорне море за свою історію багато разів ставало майже прісним озером і знову засолювалося, щоразу втрачаючи майже всіх своїх мешканців.
Як море могло «вмирати», якщо вода нікуди не зникала
Чорне море лежить у глибокій чаші, в яку солона океанська вода потрапляє тільки через вузьку щілину протоки. За мільйони років цей прохід багато разів закривався й відкривався знову. Коли зв'язок з океаном переривався, річки й талі води за тисячі років опріснювали його, і морські мешканці гинули. А коли протока відкривалася й поверталася солона вода, гинули вже ті, хто звик до прісної.
Та дехто ці зміни пережив. Один із таких стійких старожилів — звичайний бичок-кругляк, якого сьогодні ловлять з одеських пірсів. Цей рід з'явився ще за часів давнього солонуватого моря-озера, хоча далеко не всі родичі кругляка дожили до наших днів.
Крим-острів і карликові кити під Миколаєвом
Мільйони років тому на цьому місці плескався край теплого давнього океану, який тягнувся між Європою та Африкою далеко на схід. Близько 34 мільйонів років тому, коли піднімалися Альпи й Карпати, його північна частина опинилася відрізаною.
Приблизно 12-8 мільйонів років тому тут розкинулося гігантське солонувате море-озеро — від сучасного Відня до Казахстану. Вода в ньому була трохи прісніша, ніж у нинішньому Чорному морі, а Крим тоді височів посеред неї як острів. Там плавали маленькі вусаті кити завдовжки всього 3-4 метри. Вони набирали повну пащу води й проціджували з неї дрібну живність. Майже цілий череп і частину скелета такого карликового кита знайшли під Миколаєвом.
Народження знайомого нам моря
Таким, як нині, Чорне море почало ставати порівняно недавно. Близько 20 тисяч років тому, під час льодовикового періоду, рівень Світового океану впав, і чорноморська чаша знову опинилася відрізаною від Середземного моря. На її місці плескалося пріснувате озеро, рівень якого був на десятки метрів нижчий за сучасний. Там, де зараз простягається мілководдя біля Одеси та Херсона, шумів степ, а Дніпро й Дністер несли свої води на 80-100 кілометрів далі за нинішній берег.
Перелом настав близько 8-9 тисяч років тому. Середземне море піднялося, і солона вода пішла через Босфор. Щодо того, як саме це сталося, є дві гіпотези.
Версія катастрофи. Вода ринула через протоку гігантським водоспадом і стрімко затопила прибережні рівнини. З цим навіть пов'язують легенду про Всесвітній потоп.
Поступове затоплення. На той час рівень озера був лише метрів на 30 нижчий за нинішній морський, і солона вода з Босфору підняла його всього на 5-10 метрів.
Хай там як, але саме відтоді Чорне море знову стало солоним — таким, яким ми знаємо його сьогодні.
Мертва глибина: чому 90% моря позбавлені кисню
Коли важка солона вода із Середземного моря зайшла через Босфор, вона опустилася на дно, а зверху залишилася легша, опріснена річками. Ці два шари майже не перемішуються, тому кисень із поверхні не сягає глибини.
Уже зі 100 метрів посеред моря і зі 150-200 метрів біля берегів починається безкиснева зона, яка займає майже 90% об'єму моря. На цій глибині суцільний сірководень, якому, як і нинішньому солоному морю, близько 8 тисяч років. Його виробляють бактерії. Вони розкладають рештки риб і водоростей, що осіли на дно, і використовують для цього солі з морської води.
Ні риб, ні крабів у цій товщі немає, а умови там нагадують Землю ще до появи кисню. Зате в цьому середовищі чудово почуваються прадавні мікроби. Біля північно-західного берега на глибині близько 230 метрів мікроорганізми, що живляться газом із дна, навіть будують справжні підводні «рифи» заввишки до чотирьох метрів.
Через те, що життя можливе тільки в тонкому верхньому шарі та біля берегів, а сама вода для багатьох океанських мешканців надто прісна, підводний світ досить скромний. Видів у Чорному морі приблизно втричі менше, ніж у Середземному: майже немає морських зірок, їжаків, восьминогів і кальмарів.
Звідки під водою античні міста
Затоплення давніх міст на узбережжі не пов'язане з проривом води через Босфор, адже грецькі колонії з'явилися тут на тисячі років пізніше, ніж море стало солоним.
Море й досі повільно наступає на сушу, а за останні дві тисячі років його рівень піднявся щонайменше на 4 метри. Саме тому частина Ольвії, давньогрецького міста VI століття до нашої ери в Миколаївській області, сьогодні схована під водою. До 17 гектарів античних руїн лежать на дні Бузького лиману на глибині до 3-4 метрів.