Модель поведінки, знайома багатьом. Як господарям собак, так і "небайдужим" людям. Деякі з них можуть досить безцеремонно підійти до чужої собаки і "вимагати лапу". Пес з переляку ховається за господаря. Можливі й інші негативні реакції. Звичайно, господар стає на захист свого вихованця, але питання залишаються відкритими. Чому одні собаки ніяк не реагують на наближення незнайомців (або, як варіант, вступають у контакт), а інші панічно їх бояться? Ми маємо справу з проблемою чи з варіантом норми? Давайте розбиратися, інформує Ukr.Media.
І все-таки це проблема
Відставимо в сторону етичні аспекти: підходити до абсолютно чужих вихованців, нав'язувати свою компанію, не запитавши дозволу господаря, це показник низької культури. Але ми говоримо про інше — реакції собаки. У нормі вихованці не повинні проявляти ніякого страху перед чужинцями, особливо в присутності власника.
Експерти попереджають: швидше за все, з яких-небудь причин випав такий важливий пласт навчання і виховання, як соціалізація. Йдеться про критичний період з 3-х тижнів до 3-х місяців, коли відбувається закладка майбутньої особистості собаки. Цуценята, як губки, вбирають інформацію, вчаться себе вести, реагувати на ту чи іншу ситуацію. Якщо в цей період вони активно спілкувалися з людьми (як знайомими, так і чужинцями), в подальшому проблем, зазвичай, не виникає. В іншому разі цуценята стають замкнутими, відлюдними, в них поселяється страх. Але на цьому проблеми не закінчуються — більше того, вони наростають, як сніжний ком.
Найчастіше люди посилюють проблеми
Перш за все, ми маємо на увазі "доброхотів", про які ми тільки що говорили. Собаки розумні, вони міркують дуже швидко. А тепер розглянемо ситуацію. Вчорашнє цуценя, що має проблеми з соціалізацією, бачить незнайому людину, яка різко зірвала дистанцію і буквально нависла над ним грізною скелею. Хто це? Ворог? Друг? "Про всяк випадок треба триматися подалі", — вирішує собака, відсувається і видає глухе гарчання, що переходить у гавкіт. Незнайомець вирішує не спокушати долю і піти далі у своїх справах. А собака отримує урок: хочеш позбавити себе від небажаних зустрічей — ричи і гавкай. Допомагає. Далі, як ви вже здогадуєтеся, проблема розростається, особливо коли господар не втручається, а "доброхотів" багато.
Карати чи не карати?
У якихось випадках господареві стає незручно за вихованця. Особливо, коли в ролі "доброхота" виступив хороший знайомий, і діяв він із найкращих спонукань. І раптом така реакція. Виходить, господар погано виховав свого вихованця, не інакше. Виникає роздратування, бажання покарати собаку. Однак, покаранням проблема лише посилиться: страх глибоко вкорениться в вихованця, запишеться на підкірку. Наступного разу можливий не гавкіт, а справжній укус. Тому вихід один: говоріть рівним, спокійним і впевненим тоном, підбадьорте вихованця. Давайте ласощі кожен раз, коли спілкування зі сторонніми людьми пройшло більш-менш нормально, без різких реакцій. Так ви сформуєте позитивні асоціації.
Чому деякі люди здаються собакам "страшними"?
Почнемо з головного: кожна тварина налаштована на свою хвилю. Крім того, в них своє, особливе чуття. Постарайтеся подивитися на ситуацію очима свого вихованця, визначити, що злякало його, змусило нервувати. Причини можуть бути банальними: і наявність бороди (а господар її не носить), і довге пальто, і капелюх. Нарешті, сама людина, активно йде на зближення, може здатися потенційним носієм загрози. Особливо, коли вона вступає в прямий зоровий контакт, активно жестикулює, видає ті чи інші звуки. Собака з підвищеним рівнем тривожності не побачить у подібній ситуації ніякого позитиву. Більше того, вона розцінить незнайомця як загрозу і відреагує відповідно. Порада господарям: не бійтеся здатися неввічливими. Попереджайте всіх, хто раптом вирішить зблизитися з вашим вихованцем і спробувати його погладити без дозволу.
Правильний підхід допоможе справі
Як ми підкреслили вище, багатьом собакам не подобається, коли над ними "нависають". Значно більше шансів на успіх коли "кандидат у друзі" наближається спокійно, уникає контакту "очі в очі", а потім опускається на одне коліно. Перебування на одному рівні заспокоює собак, вони не відчувають для себе загрози. Це найголовніший етап — змусити собаку повірити, що небезпеки немає. Наступний етап знайомства не змусить себе чекати: цікавий пес обнюхає незнайомця, долучить його запах до своєї "колекції". Було б непогано підкріпити добрі наміри "смаколиками" — тоді до дружби залишаються якихось пів кроку. Краще не передавати ласощі в руці, а покласти їх у руки. І, звичайно, робити це з дозволу господаря собаки. Ключ до успіху — намагатися уникати прямого зорового контакту з собакою, інакше одним пильним поглядом можна все зіпсувати.
Як бачимо, подолати страх перед незнайомцями можна. Правда, це відніме багато сил, часу і терпіння, але воно того варте. Залучайте помічників, і старий добрий метод позитивного підкріплення вам на допомогу. Дійте м'якістю і переконанням. А почніть з регулярних походів на собачий майданчик — процес піде набагато швидше і ефективніше. Тривале спілкування затягує!
