Канарки: як маленька пташка стала головним напарником суворих мужиків із кайлами

Це історія про те, як мале жовте створіння майже століття буквально тримало на своїх тендітних крилах життя суворих мужиків із кайлами, інформує Ukr.Media.

Початок двадцятого століття. Паровози гудуть, індустріалізація несеться, вугілля треба багато, шахти риють з шаленою швидкістю. Але під землею на тебе чекає не тільки порода, а й цілий коктейль із метану, вуглекислого і чадного газу. Останній — взагалі тихий вбивця. Дві години навіть за низької концентрації, і все — гасіть світло.

Як до птахів перевіряли, чи є газ? Носили з собою відкритий вогонь. Геніально, правда? Шукати вибухонебезпечний газ за допомогою полум'я. Звісно, це регулярно закінчувалося епічними підземними бабахами.

І от десь у США бюро шахт вирішило влаштувати кастинг на посаду "винюхувача газу". Кого тільки не тягнули під землю: морських свинок, курей, голубів і навіть собак. Але тендер виграла канарка.

Чому саме вона? Бо ці птахи — як спорткари у світі пернатих. У них настільки потужна і суперефективна дихальна система, що з кожним вдихом вони захоплюють удвічі більше повітря (і газу, відповідно), ніж ми з вами. Коли людина ще тільки починає відчувати легку втому, канарка вже хитається на жердинці й театрально непритомніє.

Це не було банальне використання тварини як інструмента. Ці птахи ставали для шахтарів повноцінними сусідами по нещастю. Суворі, замурзані вугільним пилом дядьки насвистували своїм пернатим напарникам у непроглядній темряві і ставилися до них з величезною повагою. А коли пташка вирубувалася від газу, її не списували в утиль — шахтарі діставали спеціальні балони і відкачували своїх жовтих рятівників чистим киснем.

А знаєте, де їх взагалі брали? У Великій Британії вугільні компанії просто скуповували їх у зоомагазинах і приватних заводчиків. Причому брали "неформат". Якщо пташка мала не такий відтінок пір'я, щоб красуватися у вітальні якогось лорда, або це була самка (вони дешевші, бо гірше співають) — ласкаво просимо в шахтарську тусу. Деякі компанії навіть будували здоровенні вольєри прямо у своїх офісах, щоб самостійно розводити цих живих газоаналізаторів.

Британці взагалі зробили це частиною закону — після чергового вибуху в 1906 році офіційно зобов'язали гірників брати з собою під землю "двох маленьких птахів у клітці". Канарки навіть допомагали рятувальникам шукати людей після обвалів і пожеж, показуючи, куди ще можна йти, а куди вже не варто.

Електронні датчики придумали ще у 1920-х, але шахтарі настільки звикли до своїх птахів, що та сама Велика Британія трималася за цю традицію аж до 1986 року. Лише тоді уряд випустив офіційну заяву: усе, хлопці, пластикові коробочки замінюють канарок. Бо це дешевше в перспективі і надійніше.

Хоча навіть після звільнення з шахт канарки періодично поверталися до своєї роботи. На початку нульових, коли в Багдаді та Нью-Йорку панікували через можливі хімічні атаки, люди масово розкуповували цих птахів. Просто про всяк випадок.