Варто одразу відзначити, що до французьких автомобілів марок Peugeot та Сітроен ставлення спочатку 90-х задалося не найлояльніше. Вісімдесяті та дев'яності роки, традиційно, вважаються часом підйому французької автомобільної промисловості. Чимало новинок світ побачив за цей період. І варто зазначити, що в плані технічних рішень французи анітрохи не поступалися німцям, тому заради справедливості, їх машинки і справлялися непогано, і дизайн мали привабливий. Але говорити ми будемо про автомобілі, які пішли у продаж з двохтисячних років — на той час моделі Пежо і Сітроен мали конкурентоспроможний цінник, і хоч і стали простіше у багатьох відношеннях, щодо своїх конкурентів, зате могли порадувати найбагатшим оснащенням, якісним оздобленням салону, інформує Ukr.Media.
В цей час, до французьких автомобілів зазначених марок на вторинному ринку воліють більшість не придивлятися. Хоча, здавалося б, приємний цінник нікуди не подівся. Крім того, більшість "французів" мають оцинкований кузов (нехай і одностороннє оцинкування), тому він не гниє за кілька сезонів. В цілому, багато моделей справляють цілком пристойне враження. Але, ліквідність — це не коник моделей Peugeot, Citroen. Втім, у чому причина?
Причина перша: необслуговуваний "автомат"
Йдеться про агрегат із заводським індексом AL4. Це чотириступеневий "автомат"-гідротрансформатор. Здавалося б, чи варто порушувати тему про нього, адже напевно є й інші проблеми у французьких моделей?
Але, таки так, варто піднімати окремий пункт, який стосується саме цієї автоматичної трансмісії. А все тому, що її установка на моделі Сітроен та Пежо була масовою. До моделей, до речі, входять Сітроен С4 перших двох поколінь, Сітроен С5 першого покоління, а також Пежо 307/308, Пежо 407.
Таким чином, добра частина машин французьких брендів у своїй комплектації має 4-АКПП. При цьому на вторинному ринку раз у раз, вони потрапляють в полі вашої уваги.
Здавалося б, «автомат» — це комфорт та зручність пересування. Але на жаль, у випадку з AL4 — це постійне нервування, бо сам по собі вузол не є обслуговуваним. Зокрема складність його конструкції полягає в масляному фільтрі, який інтегрований в корпус коробки. Запланований ресурс АКПП становить 200 000 кілометрів, після чого її потрібно просто замінити на справний агрегат. В іншому разі, коробка все одно, рано чи пізно, вийде з ладу — фільтр прорветься і вся металева стружка в ньому, бруд, ринуть у гідроплиту.
Що ж, мабуть, саме тому в оголошеннях вказуються пробіги до 150 000 кілометрів — звісно, їх банально скручують. Але факт залишається фактом — ця трансмісія дуже поширена і проблемна на моделях Пежо, Сітроен.
Причина друга: складнощі із запчастинами
Незважаючи на те, що Пежо і Сітроен є досить великими і поширеними компаніями, можуть виникати певні складнощі з автомобільними запчастинами до них. Ні, безумовно, проблема не має занедбаного характеру. Принаймні, ті ж деталі для підвіски, розхідники можна легко знайти в будь-якому мережевому автомаркеті.
Однак із більш рідкісними компонентами, для вікових моделей можуть бути реальні проблеми — у плані пошуку та доступності. Йдеться про різні електронні блоки, проводку і так далі.
На окрему розмову заслуговує і тема кузовних компонентів. Ось із ними, дійсно, буде туго, якщо ви потрапите в аварію і вся надія залишається тільки на тих хто розпродає автомобілі по запчастинах.
Причина третя: інтеграція PSA з Mitsubishi
У принципі, у цьому теоретично нічого поганого немає. Бо продуктивність цього союзу у двохтисячних роках була високою.
Також варто згадати і про кросовер Мітсубісі Аутлендер XL, який породив двох клонів у вигляді Пежо 4007 і Сітроєна С-Кроссер. В принципі, ці моделі непогані, проте інтеграція з японським автопромом не завжди йшла французам на користь. Скажімо, взяти той самий варіатор Jatco, який і встановлювався на всі три кросовери.
Такий вузол не надто надійний. І навряд чи він здатний відслужити понад 200 тисяч кілометрів. Тому всі ті проблеми, які притаманні ряду моделей Mitsubishi, перекинулися і на Пежо, Сітроен.
