Намагайтеся стримати слину, поки ви читаєте історії, які надихнули людей на створення таких популярних страв та десертів, інформує Ukr.Media.
Яйця Бенедикт
Історія винайдення цієї страви пронизана суперечливими ствердженнями. Історія про те, хто створив цю класичну страву і чому саме цю, а не іншу, заплутана, але більшість людей погоджуються, що найвідоміший зрадник країни Бенедикт Арнольд не мав нічого спільного з цим.
Яйця Бенедикт вперше потрапили на тарілки у дорогі нью-йоркські заклади після громадянської війни, у період, відомий як Позолочений вік. Одна з легенд стверджує, що постійний керівник закладу Дельмоніко (перша громадська їдальня / ресторан у Сполучених Штатах), пані ЛеГранд Бенедикт, порадилася з шеф-кухарем Чарльзом Ранхофером, коли вона не змогла нічого знайти в меню те, чого вона хотіла. Він нібито придумав рецепт страви, яка згодом була опублікована в кулінарній книзі 1894 року.
Інша історія свідчить, що в 1894 році брокер з Уолл-стріт Лемюель Бенедикт увійшов до готелю Waldorf Astoria після нічної вечірки і попросив "намазати тости беконом, двома вареними яйцями і голландським сиром". Шеф-кухарю Оскару Чірки так сподобався цей рецепт, що він додав його до списку перекусів на сніданок і обід. Мабуть, шеф-кухар Чірки і став тим, хто замінив канадський бекон.
Омар Ньюберг
Пам'ятаєте про Дельмоніко у Манхеттені? Як перший ресторан Америки, відкриття котрого відбулося в Нью-Йорку в 1837 році, заклад отримує репутацію місця, де була винайдена страва з цього елегантного солодкого морепродукту, повідомляє New York Times.
Спочатку вона була відомою як омари-ла-Венберг на честь одного багатого морського капітана, який ввозив фрукти з Куби і відвідував Дельмоніко. Одного разу в 1876 році він зупинився, щоб похвалитися своїм відкриттям нового способу приготування молюсків. Він продемонстрував страву у блюді, яку власник закладу Чарльз Дельмоніко продегустував. Дельмоніко додав її до меню, назвавши страву на честь її творця. Але кількома місяцями пізніше ці двоє мали суперечку та Дельмоніко вигнав Венберга, забравши страву з меню. Проте на той момент, вона була фаворитом серед постійних клієнтів, які продовжували просити саме цю страву. Дельмоніко тоді поміняв місцями "В" на "Н" і переназвав страву на "Омар Ньюберг", а потім додав її назад до меню.
Сендвіч Рувим
Класична м'ясна солонина (або пастрома) на житі (або pumpernickel) є ще одним прикладом оскаржування авторських прав у світі продуктів харчування. Цей відомий бутерброд, який готують і у нас, може бути вечірнім шедевром бакалійника Рувина Кулакофського, який поєднав ці продукти разом, щоб нагодувати зголоднілих гравців у покер у готелі Blackstone в Омахі в 1925 році.
Інша історія стверджує, що назву страва отримала завдяки Арнольду Рувину, німецькому власнику закладу Делікатесів Рувина у Нью-Йорку. Історія говорить, що саме він спочатку поєднав м'ясо, швейцарський сир, товстий нарізаний хліб, квашену капусту і російську приправу (тисячу островів) в 1914 році, щоб нагодувати зголоднілого друга Чарлі Чапліна, Аннет Сіелос. До речі, російська приправа не є родом з Росії. Насправді, вона була придумана у Нью-Гемпширі.
Кіш Лорен
Виявляється, що ця відома страва отримала назву не на честь людини, а на честь місця - регіону у північно-східній Франції, розташованого трохи нижче німецького кордону. Цей район був колись німецько-середньовічним королівством Lothringen. Його перейменували на Лотарингію французи, але багато жителів місцевості говорили на напівнімецькому, напівфранцузькому діалекті. Слово "кіше" було отримано від німецького слова "торт" (kuchen).
Оригінальний список інгредієнтів, рецепт та рекомендації, що додаються, також сильніше вплинули на німецьку культуру. Рецепт автентичного кіша містить тільки збиті вершки, яйця, бекон або нарізану шинку. Це було більше яєчним заварним пирогом, запеченим в тістечку з бріош. Зрештою, він рецепт був змінений та було додано французьке тісто та м'який сир, як Emmenthaler або Gruyere.
Яловичина Веллінгтон
Ця декадентська випечена британська страва складається з червоного м'яса, нанесених зверху грибів або фуа-гра, соусу Мадейра, і все це загорнуте в листкове тісто. За даними Delish.com, вона названа на честь фельдмаршала Артура Уеллслі, герцога Веллінгтона. У той час кухарі створювали кулінарну данину важливим людям. Цей герой війни відіграв важливу роль у битві при Ватерлоо і сприяв поразці Наполеона Бонапарта.
Однак у 2013 році The Telegraph досліджував цей рецепт і не міг знайти жодного, що використовував би його ім'я до 20-го століття, і рецепт був лише в американських кулінарних книгах. Оксфордський словник англійської мови мав перше згадування про цю страву, і він посилався на путівник по ресторанах 1939 року в Нью-Йорку.
Яблучний Браун Беті
Оксфордський компаньйон їжі (енциклопедія про їжу) стверджує, що афро-американський кухар на ім'я Бетті і винайшла цей рецепт. І нібито "браун", тобто "коричневий", слово, що є в назві, був згадкою про колір шкіри Бетті, а не кольором забарвлення десерту. Цей рецепт не був опублікований до 1864 року, аж поки Йєльський літературний журнал не включив його.
Курятина Тетразіні
Оперне сопрано Луїза Тетразіні, флорентійський соловей, стала головним натхненням для створення цієї пасти, яка була винайдена в 1908 році. Це не єдина їжа, яка стала людською тезкою, що імовірно виникла в Сан-Франциско.
Устриці Кіркпатрік вперше подав шеф-кухар Ернест Арбогаст в готелі Палас в 1900 році. Ця страва була названою на честь менеджера готелю, в той час, полковника Джона Кіркпатріка. У 1910 році шеф-кухар Віктор Хертлер виготовив селеру "Віктор", страву, у якій були стебла селери, занурені в курячу, телячу і овочеву нарізку, і вкрита сіллю, перцем, кервелем, оливковою олією і естрагоновим оцтом. Ресторан Solari's стверджує, що він винайшов страву краб Луї у 1914 році, названу на честь Людовика XIV, який полюбляв балувати себе молюсками.
Фетучіні Альфредо
На початку 20-го століття власник італійського ресторану Альфредо ді Леліо був стурбований через свою вагітну дружину Інес, яка відчувала нудоту і втратила апетит. Ді Леліо, який жив у Римі, думав, що корисною для неї стане багата на вітаміни локшина з сиром Пармеджано, вершковим маслом і густими кремами. Це спрацювало - Інес не змогла чинити опір проти такої смакоти.
Одного разу ді Леліо додав страву до меню, тому не змогли встояти від неї і його клієнти, включаючи деяких голлівудських знаменитостей. Голлівудські зірки так насолоджувалися стравою, що вони попросили рецепт і розповідали про феттучіні Альфредо пресі та іншим членам голлівудської еліти, коли вони повернулися додому.
