Ці три слова ніби затискають в лещата всі наші бажання і життєву енергію. Через роки вони змусять вже дорослу жінку відмовляти собі навіть в елементарних радощів, що перетворить її життя в безпробудну сірість.

Ці три слова, які можуть вбити всяке бажання в маленькій дівчинці стати жінкою в майбутньому, передає Ukr.Media. Ці слова ніби затискають в лещата всі наші бажання і життєву енергію. Через роки вони змусять вже дорослу жінку відмовляти собі навіть в елементарних радощів, що перетворить її життя в безпробудну сірість.

«Ти ж дівчинка! Чому твоє плаття вже в плямах?»

І ось тобі вже двадцять. Ти одягаєш нову сукню – і необережно проливаешь на негосок. Відразу весь спектр прикметників пробігає у тебе в голові. Ти знову згадаєш, що ти нечупара і хрюша. А дівчатка такими не бувають. І таких ніхто і ніколи не полюбить.

«Ти ж дівчинка! Посидь спокійно п'ять хвилин!»

І ось тобі двадцять п'ять. І ти намагаєшся змусити себе жити спокійно. Не хотіти нічого іншого, крім як вечори в колі родини. Не бажати прогулянок з подругами, активного життя. Не мріяти про творчість і самореалізації. Адже хтось сказав, що досить пелюшок і сковороди. Потрібно сидіти спокійно на одному місці, збирати орігамі та мозаїку. Щоб бути гарною і коханою.

«Ти ж дівчинка! Чому у тебе двійки?»

І ось тобі вже тридцять. А ти все одно намагаєшся зробити на відмінно все, за що б не взялася. Краще за всіх бути на роботі. Краще всіх закінчити четверте вища. Краще всіх. На відмінно. Без помилок. І не дай Бог щось не складеться або не вийде. Дракон почуття провини почне потроху з'їдати твоє тендітне тіло. Помилятися не можна, з-за цього тебе перестають любити.

«Ти ж дівчинка! Навіщо ти б'єшся з хлопчиками!»

Коли тебе ображають – треба мовчати і посміхатися. Робити вигляд, що тобі все одно. І ось тобі тридцять п'ять, і коли чоловік говорить тобі образливі речі – ти посміхаєшся. Автоматично. Всередині тебе розривається атомна бомба, а зовні – все в порядку. І ти ніяк не можеш зрозуміти – чому? Чому чоловік досі не зрозумів, що жартувати з приводу твоєї ваги або розміру ноги – це боляче? Чому він досі називає тебе образливими словами між справою або підколює в присутності інших? Адже ти мовчиш – щоб він міг любити тебе.

«Ти ж дівчинка! Чому в тебе такий безлад у кімнаті?»

І ось тобі сорок. У тебе параноя на тему порядку в будинку. Ти по двадцять разів треш кожну тарілку, щоб ніхто не подумав, що вона жирна. Ти фанатично миєш підлогу під диванами і вимагаєш, щоб все прибирали гуртки на місце. Ти бачиш перед собою обмальовані дітьми стіни – і плачеш. Будинок перетворюється в місце постійного стресу – і для тебе, і для твоїх близьких. А адже ти просто хочеш, щоб тебе любили.

«Ти ж дівчинка! Ти повинна допомагати!»

І ось тобі сорок п'ять. Ти все життя намагаєшся догодити всім навколо. Клеїш шпалери до сусідки, у якої є троє дорослих синів. Носиш важкі пакети в будинок своєї подруги. Сидиш з чужими дітьми, навіть коли на вечір є інші плани. Відмовляєшся від побачення з чоловіком заради суботника на роботі. Ти все робиш правильно. Правда, частенько ти робиш це за рахунок своєї сім'ї.На тебе можуть покластися інші. Ти всім допомагаєш. Ти нічого не просиш. І коли тобі пропонують щось- ти, звичайно, відмовляєшся. Єдина людина, на якого не вистачає сил – це ти сама. Ти забула, що таке салон краси або нове плаття. Ти забула про те, що можна спокійно лежати в ліжку з книжкою і нікуди не поспішати. Ти не вмієш жити інакше. Ти повинна допомагати. Щоб тебе любили.

«Ти ж дівчинка! Чому ти кричиш?»

Ти не маєш права грубити, злитися, кричати. Це почуття не для дівчинки. І ось тобі п'ятдесят. І всі ці невисловлені образи і претензії скупчуються в твоєму тілі, народжуючи хвороби. Ти досі не можеш сказати своєму колишньому чоловікові, щоб він перестав надсилати тобі фотографії своєї нової сім'ї кожні три тижні. І про те, що ти тоді пережила – ти теж мовчиш. І коли твій начальник завалює тебе роботою, а потім позбавляє премії – ти теж мовчиш. Звичайно, іноді ти зриваєшся. Там, де безпечно. Раніше – на дітях. Але з тих пір, як вони поїхали від тебе далеко, залишилася тільки кішка. І навіть від неї ти не відчуваєш любові.

«Ти ж дівчинка! Як ти можеш мене засмучувати!»

Тобі шістдесят. Ти все життя прожила так, щоб нікого не засмутити і не засмутити. Ти дуже старалася бути зразковою дівчинкою. Але в підсумку – ти хвора, нещасна та самотня. Ти звикла до того, що інші точно знають, чого ти хочеш. Вони знають, що для тебе краще, ніж тобі займатися, куди йти. А своїх бажань ти не знаєш і не пам'ятаєш. Тільки чужі. Мамині, татові, чоловіка, дітей, колег, подруг. Не так давно цей світ покинула твоя мама і ти вже уявляєш, що чекає тебе далі. Але ж ти просто хотіла трохи любові в цьому житті....

Бути Жінкою можна навчитися лише у Жінки. У щасливою, з якої це щастя нестримно струмує. Неможливо виховати Дівчинку, якщо ти сама – забита і нещасна, нікому не потрібна. І навіть жінкою себе можеш назвати з натяжкою. Сіра безлика істота, яке вже і не пам'ятає, коли востаннє раділо життя... Яким тягарем весь цей домашню працю. Як можна захотіти стати такою ж, коли виростеш?

Замість того, щоб створювати рамки і правила про те, як бути дівчинкою, давайте краще пам'ятати про те, що діти вчаться тільки на прикладах. І дівчинка обов'язково захоче бути жінкою, якщо перед її очима – Щаслива Мама, яку дуже любить Тато. Любить за її природність, красу, чистоту і жіночність. За те, що вона живе у злагоді зі своїм серцем. За те, що вона залишається собою. За її вічну юність, яка знаходить відображення в її очах.

За те, що вона сама вміє Любити. І тільки в цьому вмінні вона і бачить своє покликання, як дівчатка, дівчата, жінки і матері, бабусі.

А цю фразу «Ти ж дівчинка!» давно пора замінити на «Я люблю тебе, моє малятко»! І якщо досі тобі жодного разу ніхто цього не говорив — підійди до дзеркала і скажи це сама.... «Я люблю тебе, моя маленька!»