"Жорстке правило для кожної мами": Доведеться стати непотрібною для своєї дитини

Вона скаже за це "дякую".

Жінка, мати, каже: "я дуже переживаю за свого сина, йому 20 років, він нічого не хоче, нічого йому не потрібно, ні навчання, ні робота, я не розумію, як він адаптується до життя і не знаю як йому допомогти", інформує Ukr.Media.

Це дуже актуальний запит, тому ми вирішили поділитися думками щодо дітей, які підростають.

Повернемося на 15 років назад і спробуємо зрозуміти, чому в 20 років дитина нічого не хоче, їй нічого не потрібно, живе з мамою і як їй допомогти?

Мама дуже раділа, коли її 5-річний син був слухняним, вона оберігала його, опікувалася, говорила всім своїм подругам: "він у мене такий слухняний".

Мама завжди знала, як улюбленому сину краще жити. Гуртки, секції, англійська, хокей, репетитори, додаткові заняття, це було все з надлишком у житті дитини.

Вона намагалася вкласти в нього і "додати" все, що не реалізувала в дитинстві сама.

І мама то непогана, вона щиро любить сина і бажає йому добра, але виходячи зі своєї гіперопіки у сина сформувався патерн поведінки, що за нього все в цьому житті вирішать і хтось знає як йому краще жити.

Хлопчик ріс хорошим і слухняним, але діти не бувають слухняними за своєю природою, якщо дитина слухняна, значить її характер придушили і в 20 років у неї проблеми з самооцінкою і особистими кордонами.

Дитина — це кричуща, ревуча людина і це нормально. А з 14 до 17 років, коли вона входить у важкий вік це взагалі "пекло", то ще випробування, тут треба просто пережити і перетерпіти, а не давити її характер.

Але наш пострадянський простір дуже любить пишатися своєю слухняною дитиною, а що хорошого в тому, що вона слухняна завдяки тому, що ви придушили її характер? А потім дивуєтеся, чому вона не може адаптуватися до світу.

Той, хто подорожує світом, може спостерігати таку картину. Якщо ви зайдете в МакДональдз де-небудь у південно-східній Азії, там повний балаган. Всі шумлять, кричать, пищать, стоять на головах. Їхні діти більш відкриті, вони завжди підійдуть до іноземця, вони поговорять з ним, привітаються, попрощаються, спитають як звати, звідки він. Вони не такі "забиті" як ми, діти радянського фольклору.

Найскладніше — стати своєму сину непотрібною!

Тут дуже тонка грань. Ви повинні давати дитині "контрольовану свободу". Тобто, ви мати, ви є, ви любите її, це база, про яку повинна знати дитина в будь-якому віці.

Ваша безумовна любов до дитини дасть їй потрібні опори в житті.

Далі ваше завдання заохочувати її і підкреслювати самостійність. Ви повинні сформувати і виростити в ній відчуття "я можу це самостійно", але при цьому, якщо в неї не буде виходити, вона може розраховувати на вашу підтримку і любов.

Відстаньте від своєї дорослої дитини, забудьте про коментарі, що їй треба сьогодні надіти шапку або знайти роботу. Розбереться сама.

Звучить просто, але реалізувати складно. Тому що зазвичай мама вклала все в дитину, забула про своє особисте життя і не може її відпустити.

Парадокс у тому, що тільки коли ви її відпустите, спочатку вона дійсно від вас віддалиться, але пройде час, вона стане на ноги, ваші стосунки стануть тільки міцнішими і кращими.

Тому що вона перестане задихатися від вашої гіперопіки.

Підписуйтесь на новини UkrMedia в Telegram
Схожі
Останні новини
Популярні
Зараз читають