Як внутрішні страхи змушують нас вірити у знаки й нещастя

Над прикметами часто сміються, але сміх зникає, коли у тебе самого з'являються ірраціональні тривожні очікування. Тривога — ситуація внутрішньої напруги, коли виникає відчуття загрози, яка не очевидна, не проявлена. Людина напружується, а скинути напругу не може, тому що не знає, що саме її налякало. Не ворона ж... А хто?

Птахи з давніх часів вважаються людьми посланцями богів. Є небо, є земля. Птахи одночасно живуть у двох просторах, тому є провідниками в загробний світ для людської душі. Такі уявлення існують у багатьох культурах. Психопомп, грецькою ψυχοπομπός — «провідник душ». Так ось саме ворони в міфах і переказах часто виступають в ролі психопомпів, істот, що з'єднують матеріальний світ зі світом духів. Через чорний колір в християнській традиції ворона уособлює сили пекла і диявола, тому її поява віщує нещастя. Люди не можуть розвести смислову частину і фізичну, якщо об'єкт є символом. Побачив ворону — злякався. Не її, а тих важких смислів, які несе образ.

Всі пов'язані з сакральною твариною смисли можуть актуалізуватися, якщо у внутрішньому полі людини живе страх. Люди думають: «Ворона сіла на мою машину — значить, на мене чекає щось погане». Але логіка таких ситуацій може бути іншою. Людина несвідомо відчуває загрозу, турбується, передчуваючи проблеми, тому ворона, яка напаскудила на машину, викликає виражену тривогу, по суті, проявляючи її. Прикмети можуть збуватися, тому що на реальність впливає не ворона, а людина, яка злякалася ворони. Так, іноді буває резонанс зовнішньої реальності і внутрішніх процесів, але частіше ворони просто літають навколо нас.