Дорослий чоловік чи велика дитина? 5 дрібниць, які багато розкажуть про вашого партнера

Чоловік може бути розумним, успішним, із добрим почуттям гумору, а під час сварки поводитися як ображений хлопчисько. Американський психолог Джон Готтман десятки років спостерігав, як сваряться подружжя, і помітив, що сперечаються всі пари, навіть щасливі. За його підрахунками, 69% розбіжностей у пар так і залишаються невирішеними, і через кілька років подружжя сперечається про те саме. Тому важливо не те, чи сваритеся ви, а те, як він поводиться під час сварки і в звичайні дні.

Визнає хоча б свою частку провини

Ви запитуєте: «Ти подзвонив батькам, і сказав що ми не прийдемо? Ти обіцяв уранці». Велика дитина починає захищатися: «Я весь день був зайнятий, ти ж знаєш мій графік! Чому сама не подзвонила?». Готтман помітив, що така відповідь майже ніколи не гасить сварку. Вона звучить як «проблема не в мені, а в тобі», і той, хто дорікнув, не відступає, а заводиться ще більше.

Дорослий скаже інакше: «Ой, забув. Треба було вранці попросити тебе, я ж знав, що день буде важкий. Зараз подзвоню». Погоджуватися в усьому при цьому не обов'язково. Готтман радить узяти на себе хоча б частку провини й сказати про це вголос: «Тут я перегнув палицю, пробач».

Вибачається без «але» і пропонує виправити

«Пробач, але ти сама…» — це той самий захист, тільки ввічливий. Виправдання показує людині, що її образу не сприймають серйозно.

В Університеті штату Огайо у 2016 році перевірили, що робить вибачення переконливим. Людям давали читати різні варіанти вибачень і просили їх оцінити. Найпереконливішим для людей було визнання «це моя провина, я помилився». На другому місці була пропозиція виправити, адже слова нічого не варті, а обіцянка щось зробити зобов'язує. Найменше важило саме прохання «пробач мені». Пояснити, що пішло не так, можна, якщо при цьому не перекладати провину.

Тому доросле вибачення коротке й одразу переходить до діла: «Так, я неправий. Як мені це виправити?».

«Молодець» на вашу новину майже таке ж погане, як причіпка

Вас підвищили, і ви розповідаєте про це вдома. Психологиня Шеллі Гейбл із Каліфорнійського університету поділила відповіді партнерів на гарну новину на чотири види. Можна зрадіти разом із вами й розпитати про подробиці. Можна стримано сказати «молодець» і більше ні про що не питати. Можна знайти, до чого причепитися: «А ти потягнеш? Будеш тепер пропадати на роботі». І можна пропустити новину повз вуха, не відриваючись від телефону.

Найкраще стосунки складалися там, де партнер радів уголос і розпитував. Там, де на новину відповідали «молодець», стосунки були майже такими ж слабкими, як у пар, де прискіпувалися або не слухали.

В іншому досліді Гейбл стежила за 79 парами. Чи розійдеться пара в найближчі два місяці, легше було передбачити за тим, як партнер зустрічав гарні новини, ніж за тим, як він підтримував у біді.

Зважає на вашу думку і шукає, у чому поступитися

Готтман шість років стежив за 130 парами молодят. Щасливі та міцні шлюби частіше складалися в тих парах, де чоловік приймав частину вимог дружини й вирішував важливе разом із нею.

Це не «так, люба» і не відмова від власної думки. Коли думки розходяться, такий чоловік шукає, де можна зійтися.

У книзі Готтмана чоловік збирався купити майже нове авто з пробігом, і продавець запевняв, що перевіряти його немає потреби. Але чоловік пообіцяв дружині не купувати машину без механіка і дотримав слова, хоча продавець здивувався: «Ти дозволяєш дружині приймати за тебе рішення про машини?». Механік виявив, що задній бампер треба міняти, і від купівлі відмовилися.

А якщо поступитися цілком не можна, Готтман радить знайти в проханні те, у чому поступитися можна. Чоловік не може відмовитися працювати допізна, але може перенести таку роботу на п'ятницю і встигнути допомогти дружині підготувати дім до приїзду її мами.

Ось найпростіший приклад. Вам треба поговорити, а він дивиться футбол. Дорослий вимкне телевізор і вислухає.

Каже, що йому важко, а не мовчить

Ви говорите про те, що вас образило, а він утикається в телефон, дивиться вбік, не каже навіть «угу» і потім виходить із кімнати. Що менше він відповідає, то голосніше говорите ви. Готтман назвав це «кам'яною стіною». За його спостереженнями, якщо в парі хтось так замовкає, у 85% випадків це чоловік.

Зазвичай це не байдужість. Людину захльостує докорами, і вона відключається, щоб від них захиститися. Дорослий чоловік говорить про це прямо: «Мені зараз важко, давай перервемося. Дай мені хвилин двадцять, потім договоримо». Менше двадцяти хвилин не допомагає. Краще зайняти цей час чимось спокійним, наприклад почитати, послухати музику або прогулятися, і не крутити в голові «з мене досить». У дослідах Готтмана парам переривали сварку і на пів години давали почитати журнали, і після цього вони говорили помітно спокійніше.

А коли розмова продовжується, навіть коротке «мені образливо» або «я злякався» зближує сильніше, ніж переказ того, що сталося.

Готтман вважав головним, чи вміє пара вчасно зупинитися. Іноді для цього вистачає жарту: одна пара посеред суперечки показала одне одному язика, і обоє розсміялися. У молодят, які сварилися важко, з докорами, захистом і мовчанкою, але вміли миритися, через шість років 84% шлюбів залишалися міцними й щасливими.