Інформаційна хвиля споріднена з попередньою, яка виникла напередодні референдуму про незалежність Шотландії.
Тези пропагандистів такі: в Європі хто хоче, той і відділяється. А Україна за прагнення до незалежності бомбить «мирних шахтарів».
Спробуємо розвінчати цю маніпуляцію викладенням сухих фактів. Різниця між Каталонією (Шотландією, Фландрією) і «ЛДНР» полягає в наступному:
1. Рух до незалежності/федералізації – результат внутрішніх процесів, не інспіровано сусідами. Ці історичні області мають етнічні, мовні, іноді релігійні особливості. Индепендизм заснований саме на цих особливостях. Жодна держава-сусід не підтримує рух політичним, дипломатичним, економічним або військовим шляхом. Це суто внутрішній феномен.
2. Процес спочатку очолюють місцеві громадяни, а не громадяни сусідніх держав. Органами влади, політичними рухами, засобами масової інформації Каталонії не керують громадяни країн, що мають (або мали у минулому) територіальні претензії до Іспанії.
3. Процес відбувається в повній відповідності з законодавством. Це, зокрема, підтверджується тим, що Конституційний суд Іспанії одноголосно відхилив позов Народної партії, Соціалістичної партії Каталонії і руху «Громадяни» про заборону дебатів про незалежність в каталонському парламенті. Всі нормативні акти индепендистов приймаються в повній відповідності з правовим полем єдиної держави.
4. Процесом керують законнообрані органи влади (регіональні парламенти), а не самозвані «народні ради». Власне, дане голосування і стало можливим після перемоги индепендистов на регіональних виборах. 27 вересня JuntsperSi («Разом за незалежність») отримала 62 місця в 135-місцевому парламенті іспанської автономної області Каталонія. Законні органи самоврядування Донецької і Луганської областей (обласні ради) за подібні рішення ніколи не голосували. Незаконні «акти» в ЛДНР видавалися самозваними радами, процедура формування яких зовсім невідома і нелегітимна.
5. Мирний характер процесу. Збройні сили, якщо і будуть створені, то після закінчення процесу відділення, а не до. А можливо і не будуть, а зовнішня оборонна політика буде координуватися з Іспанією. У будь-якому разі, таку рису, як створення незаконних збройних формувань, каталонські органи влади не планують.
6. Інформаційний плюралізм. Юніоністи мають повну свободу вираження своїх поглядів публічно, в ЗМІ і соцмережах без ризику не зазнають насильства.
До речі, саме за цим сценарієм і відбувався вихід республік із СРСР. Варто нагадати саме про вихід – всупереч міфології обох країн, Україна зовсім не відокремлювалася від Росії, так як до складу Росії і не входила. І УРСР і РРФСР удвох з незначною різницею в часі вийшли зі складу Радянського союзу. Абсолютно законний характер здобуття незалежності, привів до того, що обидві держави (як і решта 13 республік) є нині міжнародно-визнаними суб'єктами, членами ООН.
Але ситуація ЛДНР» зовсім не є безпрецедентною. Ось тільки виправданою аналогією є зовсім не Каталонія, а маріонеткові держави періоду Другої світової війни. Їх створювали країни-агресори (Німеччина, Японія) на частині окупованих територій. Найбільш відомі Протекторат Богемії і Моравії і Манчжоу-Го. Меншими рисами схожості має Фінляндська демократична республіка, створена напередодні Радянсько-Фінської війни.
Їх споріднюють такі риси:
1. Зовнішній ініціатор створення.
2. Опора (більш або менш відкрита) на збройні сили держави-протектора.
3. Наявність громадян держави-протектора в органах влади.
4. Підпорядкованість політичного життя інструкцій органів влади держави-протектора.
5. Нелегітимність органів влади і видаваних ними нормативних актів.
6. Жорстке придушення політичного інакомислення, в першу чергу, юнионизма.
7. Силове припинення діяльності загальнодержавних політичних партій, громадських організацій, придушення розповсюдження ЗМІ.
На закінчення хотілося б відзначити, що керівництво маріонеткових режимів практично завжди закінчує своє життя в незвичайних умовах.
Рейнхард Гейдріх, в. о. рейхспротектора Богемії і Моравії, убитий чеськими патріотами.
Курт Далюге, рейхспротектор Богемії і Моравії, повішений у дворі празької в'язниці Панкрац.
Вільгельм Фрік, останній рейхспротектор Богемії і Моравії, страчений за вироком Нюрнберзького трибуналу.
Йозеф Тісо, президент маріонеткової Першої Словацької республіки, засуджений до повішення за державну зраду.
Фернан де Бринон, колаборант,президент Урядової Комісії Французької держави розстріляний за вироком суду.
П'єр Лаваль, колаборант,2-й прем'єр-міністр Французької держави, розстріляний за вироком суду.
Таким чином, існує різниця між легітимним индепендизмом і колабораціонізмом з окупаційними військами (зреалізований в згоду очолити маріонеткову державу). І ця різниця вкрай болюча».
