Як зрозуміти, чого хоче чоловік? Я його люблю і не розумію, що з цим робити

Натрапила на одкровення жінки, яка розповідає свою історію життя та у відчаю питає поради, інформує Ukr.Media.

Довгий шлюб, понад двадцять років "як у Бога за пазухою". А потім стається криза, де треба виживати. Раптом виявляється, що чоловік до ролі кризового менеджера не готовий. Він ховається в мушлю, губиться, стає слабким. А жінка відрощує сталеві яйця, бере на себе подвійне навантаження, тягне цей локомотив і паралельно знищує чоловіка морально.

Вони розійшлися. Ніхто нікого не тримав.

Минає пів року, жінка живе окремо, дитина вже доросла. Побут налагоджений, криза минула. Наша героїня видихнула, зняла з себе упряж тяглової кобили, і в неї прокинулося лібідо.

Їй знову хочеться бути дівчинкою. Вона починає шукати приховані сенси в тому, що колишній чоловік регулярно переказує їй половину своєї зарплати, іноді привозить алкоголь чи техніку, стоїть на порозі, ховає очі, говорить про політику і швидко тікає.

Я читаю це все і думаю про те, як сильно ми любимо романтизувати чоловіче почуття провини.

Ми чомусь вирішуємо, що ці незграбні візити з пляшкою вина і мовчазне перекидання грошей на картку — це така форма прихованого кохання. Що він просто боїться. Що він соромиться підійти першим.

І от вона вже пише йому нейтральне повідомлення з пропозицією випити кави, а він читає його і нічого не відповідає.

Це б'є під дих. Але це дуже протвережує.

Подивимося правді в очі. Цей чоловік не грає у складні психологічні ігри. Його поведінка — це не азбука Морзе, якою він вистукує "повернися до мене". Це банальна плата за власний спокій.

Він відчуває провину за те, що здувся у найважчий момент. Він знає, що вона витягнула сім'ю на своєму горбі. І тепер він просто сплачує цей емоційний і цілком реальний борг.

Приїхав, віддав данину у вигляді грошей і подарунків, переконався, що всі живі-здорові, і швиденько втік у свою зону комфорту, поки його знову не почали пиляти, переробляти чи змушувати бути локомотивом.

Її тягне не до нього теперішнього. Її тягне до того примари минулого, коли вони переписувалися цитатами з книг і влаштовували свята на двох. Але того чоловіка і тих стосунків більше немає.

Є жінка, яка навчилася жити сама, і є закритий інтроверт, якому просто комфортно на дистанції, а можливо в нього є інша сім'я про яку наша героїня просто не здогадується.

Іноді розбиту чашку не треба клеїти. І не варто шукати пристрасть там, де є лише бажання відкупитися від почуття провини.