Якщо ви, як і я, давно стежите за Лесею, то знаєте цю класичну блогерську гру в хованки: ось ніжка малюка, ось його потилиця, ось він у візочку десь на горизонті, але обличчя старанно приховане.
Раніше я дуже любила гортати журнали з ідеальними інтер'єрами. Ну, знаєте, ці стерильні вітальні, де страшно дихати, і вилизані кухні, де ніхто ніколи не смажив котлет.
У кожного з нас десь у генетичній пам'яті сидить історія про легендарного бабусиного Мурзика. Кота, який харчувався борщем із хлібом, закушував мишами і спокійно дожив до своїх 15 років.