Всім знайома проблема з відкриттям покупної консервації — часто гвинтові металеві кришки не піддаються зусиллям і їх важко відкрити без підручних засобів. А вихід є! Простим секретом відкриття таких банок поділився кухар:
Вітання, інформує Ukr.Media.
Сьогодні поділюся дуже простим лайфхаком з відкриття банок. Я про нього дізнався більше десяти років тому, коли працював кухарем.
А зараз з подивом дізнаюся, що майже ніхто не користується цим способом. Хоча він дуже простий і швидкий і не вимагає сил.
Із чим я зіткнувся?
У підприємствах громадського харчування часто потрібно відкривати багато банок: каперси, оливки, корнішони, солоні гриби, вишня чи ананаси у сиропі тощо.
Щось у залізних банках. Для них є спеціальні відкривашки. Не такі маленькі, як ви звикли бачити вдома, а великі. Зазвичай для підприємства одна така, чи по одній на кожен цех, де потрібно. З її допомогою, залізна банка відкривається за кілька секунд. При цьому немає жодних гострих країв, нерівностей чи погнутих банок.
Але чимало сировини надходить саме у скляних банках під залізними гвинтовими кришками.
І знаєте, далеко не завжди вони відкриваються на раз-два.
Та все ви знаєте. Часто вони майже на мертве приварюються до скла.
Як же бути?
Жодних спеціальних пристроїв немає.
1. Викрутити руками
Я думаю, якщо спеціально тренувати силу хвату кілька місяців чи років, то будь-яка банка відкриється від одного виду накачаних рук.
Але не всі кухарі такі. У цій професії вище цінується здатність 12 годин стояти біля розпеченої плити і не померти від спеки. А не фізична сила.
2. Підколупати ножем
І тут же відгребти від бригадира за те, що псуєш ніж. І це не найпрактичніший спосіб. Уявіть. У тебе запара: замовлення вилітають один за одним, а ти замість того, щоб готувати псуєш ніж об кришку банки.
Не треба так.
3. Полити кришку гарячою водою
Метал нагріється, розшириться та відійде від скла. Теоретично все зрозуміло.
Але знову: це зайві рухи, зайвий час.
Та й вода може потрапити під кришку, у продукт. А це не добре.
4. Постукати
З чим я зіткнувся. Тримаю банку в руках, не можу відкрити. Хвилина, дві. Чую бригадира:
- Постукай.
- Що?
- Постукай.
- В сенсі?
- Банкою по столу постукай.
Я дивлюсь здивовано на бригадира.
Вона, дівчина не дуже великої сили, підійшла, забрала в мене банку і кілька разів стукнула боком кришки по столу. Не сильно, не слабо.
Після чого легким рухом руки відкрила банку та віддала мені.
Все просто. Кришка "прилипає" до скла. Від удару відлипає. Ні зайвих зусиль, ні метушні. Раз-два і готове.
Так я навчився відкривати банки.
