Психологи розповіли, як розпізнати нервовий зрив, та як йому запобігти

Словосполучення "нервовий зрив" настільки поширене в нашій мові, що його легко прийняти за реальний психічний розлад. В офіційній психіатрії немає такого діагнозу, але разом з тим нервовий зрив — існуючий стан, з яким може зіткнутися будь-яка людина. Розповідаємо, що таке нервовий зрив з точки зору науки, як його розпізнати і запобігти, інформує Ukr.Media.

Що таке нервовий зрив

Раніше терміном "нервовий зрив" або "нервовий розлад" називали цілий ряд психічних захворювань. У сучасній психіатрії його не використовують, діагнозу "нервовий зрив" немає в загальноприйнятій діагностичній системі МКБ-10 і в науковій психологічній літературі.

Проте словами "нервовий зрив" називають гостру фазу будь-якого конкретного психічного розладу, наприклад, депресивного або посттравматичного. З цим станом може зіткнутися людина, у якої не було діагностовано психічного захворювання, але вона довгий час піддавалася стресу.

Не слід плутати нервовий розлад з гострою реакцією на стрес — станом, який розвивається у людей без видимих психічних розладів у відповідь на важку емоційну або фізичну ситуацію. Нервовий зрив, зазвичай, є результатом тривалого впливу менш інтенсивного стресу, в той час, як гостра реакція виникає в найближчі години після конкретної травматичної події і досить швидко проходить (протягом декількох годин або максимум пари днів).

Нервовий зрив, хоч і не діагноз, але важкий психологічний стан, що вимагає професійної допомоги. Часто саме він допомагає людині виявити в себе психічний розлад.

Ознаки нервового зриву

До нервового розладу може привести все, що викликає більший стрес, ніж здатний витримати конкретна людина. Все залежить від інтенсивності ситуації, її тривалості і адаптивних здібностей нервової системи. Поширені причини нервових зривів: втрата роботи або відносин, неможливість адаптуватися в новому колективі, хронічні захворювання, робота, яка пов'язана з постійним стресом, складні відносини, важка втрата.

Симптомів, як і причин, нервового розладу може бути багато. Найголовніший з них, який і дозволяє говорити саме про зрив, — втрата звичайної для людини функціональності.

Ось як може проявлятися нервовий розлад:

• Соціальна ізоляція. Людина починає уникати подій, які раніше приносили їй задоволення, а також зустрічей з друзями і рідними. За словами психіатра з Майамі доктора Дельвени Тома, звичайний сигнал нервового зриву — це відхід з вашої спільноти і оточення. Людина більше не взаємодіє зі своєю сім'єю і друзями і більше не вважається повністю функціональною.
• Перепади настрою і сильні емоції, плаксивість, дратівливість. У момент зриву людина втрачає здатність контролювати свої почуття, через що вони можуть набувати гіпертрофовані форми. "Під час нервового зриву страх може перетворитися в жах, печаль — у відчай і безнадійність, а злість — у лють", — каже ліцензований психолог американського Університету Цинциннаті Марія Еспінола.
• Кардинальні зміни в способі життя. Людина втрачає сон, починає зловживати алкоголем, втрачає апетит, перестає приділяти увагу гігієні, шукає будь-який привід, щоб пропустити роботу. Раптова втрата здатності вести звичне життя може попередити про нервовий зрив, який вже насувається. А коли цей стан "випадання з колії" затягується, вже можна говорити про депресію.
• Фізичні симптоми. Іноді нервовий зрив приймає форму панічної атаки: людина відчуває прискорене серцебиття, задишку, запаморочення, нудоту, озноб або припливи жару, біль у грудях.

Як запобігти нервовому зриву чи відновитися після нього

Головне, що варто пам'ятати: нервовий зрив цілком може бути симптомом конкретного психічного захворювання, яке і потрібно лікувати. Навіть одиничний симптом нервового розладу — привід звернутися до психотерапевта, при цьому не важливо, що гострий емоційний стан вже минув, і людина начебто заспокоїлася. Можливо, їй буде достатньо одноразової бесіди з фахівцем або буде потрібна терапія.

Єдиний спосіб не допустити нервового розладу — намагатися максимально знизити вплив на вас стресорів і не ігнорувати сигнали організму, що говорять про збільшення фізичних або емоційних навантажень. Якщо помічаєте, що насуваються симптоми — плаксивість, небажання спілкуватися з людьми, дратівливість, пригніченість та інші порушення звичайного стану, — постарайтеся тут же відреагувати на них. Знайдіть спосіб розслабитися, відволіктися, отримати позитивні емоції. Не соромтеся зізнатися у своєму стані іншим і попросити про допомогу.