А з вами колись таке траплялося? 3 помилки в спілкуванні, через які людина може викреслити вас зі свого життя

Не обов'язково вимовляти образливі слова, щоб людина перестала бажати з вами спілкуватися й викреслила вас зі свого життя. Причиною могла стати одна з ваших помилок у поведінці та стосунках із другом, родичем, партнером чи коханою людиною.

Сприйняття добра як належного

Дуже часто ми не цінуємо того, що для нас роблять близькі люди. Вважаємо подарунки, послуги, допомогу як щось належне — просто тому, що звикли, вважаємо це логічним, так завжди було й має бути.

Наприклад, колега постійно пригощає кавою, сусід допомагає ремонтувати машину, не вимагаючи плати.

Іноді неуважність і забудькуватість, заважають вчасно привітати з днем народження або подякувати за підтримку — моральну, фізичну чи фінансову. А людина, яка робить добро, не відчуваючи вдячності починає вважати що її використовують.

Нездатність вибачитися, визнати провину

У світі живуть особи з таким надмірним почуттям власної винятковості, що вони не вважають за потрібне вибачатися навіть тоді, коли стали комусь на ногу або розбили телефон. Вони негайно починають шукати виправдання: «Чому криво стоїш?», «Навіщо поклав гаджет не там?». Або просто кажуть: «Та я ж випадково!» — отже, вибачатися немає за що.

Такі люди не здатні визнати свою неправоту за жодних обставин, окрім рідкісних випадків, коли це їм вигідно.

Жодного дня без приниження

Ще одна помилка, яка руйнує людські стосунки, — постійне приниження чужих досягнень, успіхів і проблем.

«Ой, та скільки ти там заробляєш?», «Подумаєш, температура 39 — це не страшно!», «Шапку зв'язати — багато розуму не треба», «Старший менеджер — це ще не директор».

Найчастіше так роблять батьки, знецінюючи зусилля своїх дітей, вважаючи їх недостатньо успішними і не гідними похвали. Проте такі родичі й друзі зустрічаються й серед інших — вони не здатні порадіти за близьку людину, оцінити її досягнення чи зусилля.

Дехто навіть соромиться проявляти позитивні емоції. Оскільки вони самі постійно зазнавали критики, вони так і не навчилися висловлювати захоплення, похвалу, підтримку чи вдячність.