Новини України

Чоловік не зустрів її в аеропорту і вона пішла...А Ви вважаєте вона права?

З-за нісенітниці. Він її не зустрів в аеропорту. Що вона, маленька, чи що? Можна там замовити таксі і чудово доїхати до дому.

З-за нісенітниці. Він її не зустрів в аеропорту. Що вона, маленька, чи що? Можна там замовити таксі і чудово доїхати до дому. Гроші є. Який сенс пертися так далеко, витрачати гроші і час, якщо зручніше взяти таксі і доїхати? Ця жінка так і зробила. Зайшла в квартиру, чоловік за комп'ютером; обернувся і сказав: «Ти приїхала? Привіт!», — і знову уткнувся в екран.

То грав він, чи то працював, важко сказати, він завжди був за комп'ютером. Або на дивані з планшетом. Або на роботі. І все йшло нормально, навіть добре, і іпотеку виплачували, і іноді ходили в кіно. Все було нормально! Але вона пішла. І ніхто не міг зрозуміти, в чому справа. Вона і пояснити толком не могла.

Але це так важливо, коли нас зустрічають. І поїзд, нарешті, під'їжджає до перону, повільно-повільно. І всі дивляться в каламутні вікна, відсунувши шторки — де мої? Де зустрічають? Так боязно не побачити своїх в натовпі — а на пероні натовп, деякі з квітами навіть. І всі йдуть-біжать за повільним поїздом, теж дивляться у вікна — щоб побачити своїх. І радісно зустріти.

Потім, може, знову почнуться суперечки або образи дрібні, питання, розмови ні про що; але момент зустрічі — він самий щасливий. Це момент кохання, коли бачиш дороге обличчя. І хочеться голосно сказати попутникам — а мене зустрічають, бачите? Чоловік, чи мама, чи тато, чи дідусь з бабусею! Або друзі ось. Дивіться! Ось вони! І з літака йдеш, і за звичкою дивишся на натовп зустрічаючих — шукаєш своїх. Хоча сам же їм велів не зустрічати — до чого клопіт? Візьму таксі і приїду. Що я, маленький, чи що? Це маленьких зустрічають. Як народимося — так і зустрічають. Безглуздим букетом, радісними обличчями, нової коляскою... Стоять, чекають, з ноги на ногу переминаються — зустрічають, значить. Це любов.

Коли нас зустрічають — це любов, чиста і безкорислива. Така рідкісна. І ця жінка зрозуміла, що її не люблять. Не люблять як слід. Всією душею і всім серцем. А просто живуть поруч... І пішла. І вийшла заміж за іншу людину, який зустрічає. І вона його зустрічає, хоча клопітно це нерозумно...

Я думаю, і там, в іншому світі, нас теж зустрінуть. Як на пероні, наші дорогі й улюблені. І ми їх відразу дізнаємося в натовпі, серед незнайомих людей. І потягнемося до них, і обіймемо, і підемо куди-то додому, розмовляючи і розповідаючи новини. Це любов.

Поділитися на Facebook

Підпишіться на новини «UkrMedia» в Google, Facebook, Twitter або Telegram.

Зараз читають
Схожі новини