Мама була змушена відмовитися від сина і пошкодувала про це. Але у найзворушливіший для неї день, через 45 років, вона зустрілася з ним

Американець жодного разу у житті не бачив свою рідну маму і не міг її розшукати. Безсилими були і влада, і приватні детективи, але випадкова зустріч з незнайомцем допомогла зв'язатися з нею. І сталося це напередодні дня народження жінки, єдиним подарунком на який для неї стало б возз'єднання з втраченим сином, інформує Ukr.Media.

Брюс Голлівуд, полковник армії США з міста В'єнна, виріс у родині військових Едварда і Елеонори Голлівуд. Він завжди знав, що батьки йому не рідні — Голлівуди були європейцями, а у їх сина чітко проглядалося азіатське походження. Подружжя й не приховувало, що усиновило дитину.

Прийомні батьки неодноразово пропонували Брюсу розшукати його рідних і навіть були готові оплатити усі необхідні для цього витрати, але хлопець відмовлявся. Він був щасливий у родині і більшу частину життя взагалі не замислювався про своє походження.

Але усе змінилося у 2005 році, коли ввечері після роботи Брюс вийшов на стоянку Пентагону і, не дійшовши до своєї машини, впав на асфальт із серцевим нападом.

"Ось як все закінчується", — подумав Брюс.

На шляху до лікарні Голлівуд встиг обміркувати своє життя і зрозумів, що шкодувати може лише про дві речі — він не встиг допомогти своєму синові підготувати документи для вступу у коледж і так жодного разу й не побачив рідну маму. Він знав про жінку мало: що вона живе десь у Японії, її прізвище — Оучі і вона віддала його на усиновлення у 1960-му році.

Щойно Голлівуд оговтався від нападу, він почав пошуки мами. Спочатку Брюс планував надіслати їй таємний лист на випадок, якщо вона не хоче, щоб хтось дізнався про існування її сина. Чоловік збирався розповісти Оучі, яке чудове життя він прожив, і що він ні у чому її не звинувачує.

"Я прожив краще життя з можливих. Я полковник ВПС США, у мене чудові діти. Все дуже добре", — хотів написати Брюс.

Чоловік звернувся до посольства Японії, але йому відповіли, що інформації недостатньо, щоб відшукати його маму. Те ж саме йому відповіли і у посольстві США у Токіо. Не допоміг і приватний детектив, якого найняв Голлівуд.

"Я подумав, що доклав усіх зусиль і зазнав невдачі, але хоча б спробував", — сказав Брюс.

Настав 2006 рік, і Брюс вже змирився з тим, що ніколи не відшукає рідну маму. Він продовжив свою роботу і, вирушаючи на військову конференцію до Німеччини з аеропорту Далласа, зайшов у бар, де зустрів іншого військового — адмірала Гаррі Харріса. Чоловіки розговорилися і з'ясували, що у них багато спільного. Харріс розповів, що його рідна мама теж японка, тож Голлівуд поділився своєю історією.

"Я розповів йому про серцевий напад і бажання знайти свою маму, а він відповів: "Брюсе, я можу тобі допомогти". Я не повірив і сказав: "Знаєте, ви, звичайно, адмірал і все таке, але ви не зможете. Я був у посольстві, я спробував все, і ви нічого не зможете зробити". Але він наполіг: "Знаєш, Брюсе, я серйозно можу допомогти"", — розповів Голлівуд.

Брюс передав Гаррі усю інформацію, яку знав про свою маму і прийомних батьків, але не сподівався, що той дійсно зможе щось з'ясувати.

Однак вже через десять днів Голлівуду зателефонували з японського посольства.

"Полковнику Голлівуде, ми дуже раді повідомити вам, що знайшли вашу маму, Нобу Оучі", — сказав співробітник посольства.

Схвильований Брюс почав просити співрозмовника, допомогти йому скласти лист для мами, але той сказав, що не зробить цього з однієї простої причини.

"Листа не буде. Вона зателефонує вам за цим номером через десять хвилин. І так, вона не говорить англійською. Удачі!"

У поспіху Голлівуд відшукав у інтернеті перекладача і приєднав його до телефонної розмови з мамою відразу ж, як вона зателефонувала. Нобу плакала, плакав і Брюс. Вони навперебій говорили кожен своєю мовою і не розуміли один одного. Потім за справу взявся перекладач, який пояснив, чому його мама настільки сильно нервує.

"Завтра у неї 65-ий день народження, і єдиний подарунок, про який вона мріяла усе своє життя — це те, що ти розшукаєш її", — сказав перекладач.

З'ясувалося, що Нобу після того, як віддала Брюса на усиновлення, так і не завела нових дітей та ніколи не була одруженою.

"У її серці було місце лише для одного чоловіка — для тебе. Вона завжди знала, що ти повернешся до неї", — сказав перекладач.

Найдивнішим для чоловіка виявилося те, що Оучі володіла власним рестораном у Токіо, який називався "Брюс".

"Я подумав, що це або найнеймовірніша історія, яку я будь-коли чув, або ця жінка божевільна і це неправда", — сказав Голлівуд.

З'ясувалося, що прийомна мама Брюса зустрічалася з Нобу, розповіла їй, як нові батьки назвали її сина, і навіть передала їй фотографію.

Голлівуд відразу ж вирішив вирушити до Японії. Оучі зустріла його у Токіо і розповіла історію його народження. Батьком Брюса був американський військовий Луї Базар, який почав оформлення документів для одруження з Нобу, але не встиг це зробити до того, як командування відправило його додому до Південної Кароліни.

Він обіцяв, що подзвонить їй відразу після приїзду, але не зробив цього. Дзвінок пролунав лише через кілька місяців, однак Нобу не стала розмовляти з ним, вважаючи, що йому не можна довіряти. Вона так і не сказала йому, що була вагітна.

Батько Нобу, рибак, хотів залишити дитину, але вона знала, що це буде для нього важко, а самому хлопчику, який народився від європейця, у тоді ще консервативній Японії доведеться несолодко. Бажаючи подарувати Брюсу краще майбутнє, вона і передала його американським військовим.

Нобу було дуже боляче розлучатися з сином, і протягом усіх 45 років, що вона не бачила його, вона мріяла про возз'єднання.

Голлівуд забрав маму до Вашингтону. Вона почала вчити англійську, а він — японську. Через три роки після їх возз'єднання, у 2009 році, Оучі померла від серцевого нападу і, за словами Брюса, це були кращі три роки у її житті.