Вчителька тривалий час додатково займалася з ученицею, а через багато років отримала від неї подяку про яку мріє будь-який викладач

Жінка не лінувалася щодня приходити до школи на годину раніше, щоб займатися з ученицею-емігранткою, а через 40 років дізналася, як виглядає вдячність. Учениця відвідала вчительку і сказала їй слова, про які мріє будь-який викладач, інформує Ukr.Media.

Ана Рейес, 46-річна американка, народилася у 1974 році в Уругваї, потім переїхала з батьками до Іспанії, а у віці п'яти років іммігрувала з родиною до США. Через переїзди дівчинка не змогла вивчити англійську мову, що стало великою проблемою у її першому класі.

На щастя молодої Ани, її вчителька помітила, що вона зазнає труднощів, і запропонувала варіант порятунку. Жінка пообіцяла, що буде займатися з дівчинкою щодня у школі по годині до основних уроків. Школярка погодилася на цю умову і цілий рік проводила ранкові години у компанії доброї дами.

Однак після закінчення першого класу Ана більше не бачила викладачку, а незабаром і зовсім забула її ім'я. Після випуску зі школи дівчина вивчилася у Гарварді на юридичному факультеті і почала кар'єру юриста, що займається питаннями надання притулку біженцям у США.

Проте протягом усіх 40 років, що Рейес отримувала освіту і працювала у своїй галузі, вона не припиняла згадувати ту саму вчительку, яка допомогла їй вивчити мову і не відстати від своїх однолітків.

Пік ностальгії жінки припав на жовтень 2020 року, коли вона відвідала свою подругу, чия донька пішла у перший клас. Тоді спогади про власний досвід повернулися до Ани. Після цього вона вирішила, що повинна обов'язково розшукати свою стару викладачку, щоб віддячити їй за допомогу.

До питання Рейес поставилася серйозно: вона почала писати знайомим і у спільнотах у фейсбуці з проханням допомогти їй розшукати жінку і підказати, з чого слід почати. Її зв'язали з Джейсоном Глассом — міністром освіти штату Кентуккі, де вона вчилася.

Жінка відразу ж написала йому, пояснила свою ситуацію і попросила про допомогу. Чекати довго не довелося: незабаром Ана отримала заповітне ім'я її вчительки початкової школи Вайлдера у Луїсвіллі у 1980-х роках — Пет Харклероуд.

Крім того, самій 77-річній Пет, яка пішла зі школи у 2005 році, теж повідомили, що з нею хотіла б зв'язатися Ана Рейес. Колишня викладачка відразу ж зрозуміла, про кого йде мова, і зраділа не менше за свою ученицю.

Через місяць департамент освіти Кентуккі організував обом жінкам довгоочікувану зустріч, яка була сповнена сліз, обіймів і радощів. Під час бесіди Ана встигла розповісти про те, яких успіхів вона домоглася, і кілька разів подякувати Харклероуд за те, що саме їй вона вдячна за них.

"Допомога Пет мала великий вплив на моє бажання допомагати іншим і мій погляд на світ. Тоді мова йшла не лише про те, щоб навчити мене англійської, але і про те, що ми усі повинні допомагати один одному і робити усе можливе один для одного. Це теж було важливим уроком для мене", — пояснила Рейес.

Своєю чергою розчулена Пет теж подякувала Ані за її вчинок.

"Ви навіть не уявляєте, наскільки мені було приємно. Інші люди хвалили мене, і я ціную їх, але це неможливо порівняти з тим, що зробила Ана. Це мало для мене величезне значення", — розповіла жінка.

Після тривалої бесіди та обміну спогадами щасливі Ана і Пет домовилися, що підтримуватимуть зв'язок і більше точно не забудуть одна про одну. А також жінки висловили сподівання, що їх історія надихне усіх колишніх учнів та педагогів.

"Я сподіваюся, що, якщо вчителі прочитають це, вони будуть знати, що десь протягом їх педагогічної кар'єри вони торкнулися життя іншої людини, як я — Ани", — додала Харклероуд.