"Його IQ перевершувало IQ Ейнштейна і Стівена Хокінга": Непроста доля, найрозумнішого з людей за історію людства

Вільям Сідіс, який вважається одним з найрозумніших людей в історії, народився в Нью-Йорку в день сміху (дурня) 1898 року. Його батьки емігрували до Нового світу з Українського міста Бердичів. Батько Борис Сідіс поїхав до США через політичні переслідування. Він блискуче закінчив Гарвард (наставником був великий американський філософ і психолог Вільям Джеймс, на честь якого Борис назвав сина, до речі Вільям Джеймс став хрещеним батьком немовляти), потім у тому ж університеті викладав психологію, видав кілька наукових праць і вважався одним із найбільших психологів свого часу у Сполучених Штатах. Ще він був поліглотом, а також створив власну теорію виховання обдарованих, інформує Ukr.Media.

Мати майбутнього генія Сару Мандельбаум батьки вивезли до Америки через два роки, рятуючись від єврейських погромів. Вона в 1897 році закінчила медичний факультет університету в Бостоні, але пожертвувала своєю кар'єрою заради виховання сина.

Метою батьків було виростити зі своєї дитини генія, використовуючи теорію виховання, створену Борисом Сідісом. Як вважав автор теорії виховання, «дитина не буває занадто малою для навчання». І він розпочав з того, що демонстрував немовляті кубики з літерами.

Зерна впали на благодатну землю (пізніше IQ Вільяма Сідіса оцінювалося в 260-300 одиниць, що робило його найрозумнішою людиною світу, можливо, за всю історію людства). Для порівняння рівень інтелекту в 96 одиниць є середнім для людей, а людина з IQ 120 вважається розумною, IQ видатних вчених Альберта Ейнштена та Стівена Хокінга 160 балів.

У віці 7 місяців малюк не тільки знав велику кількість слів, а й усі літери. У півтора року було зафіксовано нове досягнення вундеркінда — він зміг самостійно прочитати Нью-Йорк Таймс.

У 2,5 роки дитина впевнено друкувала на машинці англійські та французькі тексти.

Далі, батьки все більше напружували дитину, а навчання йшло з дедалі більшою напруженістю. До шести років Вільям вже визначився із ставленням до релігії, ставши атеїстом.

У 7 років від народження Вільям успішно освоїв всю шкільну програму, витративши на це приблизно пів року. У цьому віці він знав уже сім мов.

До 8 років на рахунку малолітнього генія було чотири написані ним книги (у тому числі одна дуже серйозна монографія) та успішно здані вступні випробування в Гарвард. Але прийняти до навчального закладу абітурієнта адміністрація ВНЗ відмовилася через надто юний вік кандидата.

У 9 років вундеркінд розробив власну систему логарифмічного числення.

Студентом Гарвардського університету Вільям Сідіс став у 1911 році (наймолодший студент за всю історію Гарварда), коли його зарахували поряд з Норбертом Вінером та Річардом Фуллером у групу для обдарованих дітей. Хоча за рік до цього він встиг прочитати в Гарвардському математичному клубі лекцію про об'єкти у чотиривимірному просторовому вимірі.

Гордий успіхами сина Борис Сідіс в 1911 році опублікував книгу «Обиватель і геній», в якій піддав жорсткій критиці американську систему шкільної освіти, вказуючи на переваги навчання вдома. Доказовою базою служив молодий Вільям. Однак, піддаючи дитині такому інтенсивному навчанню, Борис і не замислювався, що позбавляє сина дитинства. Розплата настала 1923 року, коли Вільям не вважав за потрібне з'явитися на похорон батька.

Влітку 1914 року юнак став володарем диплома бакалавра мистецтв. Незабаром у його кишені був диплом із відзнакою про закінчення Гарварда.

Життям юного генія почали активно цікавитися репортери, їм вдалося з'ясувати, що Вільям Сідіс зовсім не цікавиться прекрасною половиною людства і дав обітницю безшлюбності. Це смакувалося в різних виданнях, що завдало серйозного удару по психіці Вільяма.

У 1915 році юний вчений обійняв посаду професора математики в університеті Вільяма Марша Райса, що в Х'юстоні, штат Техас. Проте студенти відкрито глузували з свого викладача тригонометрії, а також евклідової та неевклідової геометрії, який був молодшим за своїх учнів.

Через деякий час Вільяму взагалі почали надходити загрози фізичної розправи.

В 1916 Сідіс повертається в Нову Англію і у вересні вступає в Гарвардську школу права, але йде з неї на останньому курсі в 1919 році. Причина відходу була досить традиційною для того часу — молодика закружляла політика. Він був заарештований за участь у першотравневій демонстрації, що проходила в Бостоні, і засуджений на півтора року в'язниці. Щоправда, батькам вдалося домогтися заміни відсидки на річне лікування у їхній психіатричній клініці. Після закінчення цього терміну Вільям продовжував уперто називати себе соціалістом, але батько пояснив спадкоємцю, що наступного разу його відправлять до звичайної психлікарні, звідки він навряд чи вийде.

Після цього Вільям на якийсь час зникає з поля зору репортерів, він влаштовується працювати бухгалтером і залишає місце роботи, як тільки стає відомо про його геніальність.

У 1924 році журналіст The New York зміг виявити Сідіса в одній з контор на Уолл Стріт. Незабаром вийшла стаття в якій розповідалося, що геній 1909 року зараз працює оператором лічильної машини, отримуючи за свою роботу 23 долари на тиждень.

Сідіс знову зміг втекти від громадськості більше ніж на 10 років. Він продовжував працювати скромним клерком, писав романи, під псевдонімом опублікував трактат про залізничні квитки (їх колекціонуванням вчений захоплювався з дитинства) де показав, як можна збільшити пропускну спроможність залізниць, отримав патент на нескінченний календар, який враховував високосні роки.

Вважається, що у зрілому віці Вільям Сідіс знав близько 40 мов, також він створив і власну штучну мову. Як казав сам Вільям, на вивчення нової мови йому потрібна доба.

Помер Вільям Сідіс на самоті в кімнаті гуртожитку, що орендується в Бостоні в 1944 році. Причина смерті крововилив у мозок.