"Вибух атомної бомби і атомного реактора": Чому в Чорнобилі ніхто ні живе, а Хіросіма та Нагасакі розвиваються

Вибух атомної бомби і атомного реактора — в чому між ними принципова різниця для всього живого, інформує Ukr.Media.

Лише один раз (хотілося б, щоб він був і останнім) людство застосувало ядерну зброю. Ця трагічна подія сталася наприкінці літа 1945 року. Від атомних бомбардувань з боку США постраждали японські міста Хіросіма та Нагасакі.

Через 41 рік на Землі сталася ще одна атомна катастрофа — вибух на Чорнобильській АЕС, який стався внаслідок аварії.

Обидві події призвели до жахливих наслідків. Але життя склалося по-різному.

Зруйновані японські міста швидко відновили. У сучасних містах Хіросіма та Нагасакі нині проживає півтора мільйона людей. А в 30 кілометрах від Чорнобильської АЕС вже довгі роки існує зона відчуження.

Ядерні катастрофи — як це було

6 і 9 серпня 1945 року стали чорними датами в історії японських міст Хіросіма та Нагасакі. У ці дні на міста було скинуто дві американські атомні бомби з, на перший погляд, невинними назвами "Малюк" і "Товстун".

Перша мала потужність вибуху рівну 18 кілотоннам тротилу, друга — 21. Вибух обох бомб стався на висоті над поверхнею — приблизно пів кілометра.

Сумарно від вибуху двох бомб загинуло близько 100 тисяч людей. Ще понад 300 тисяч людей загинуло від впливу радіації протягом наступних п'яти років.

Проте вже через чотири роки міста почали активно відбудовувати і до початку 60-х років минулого століття Хіросіма та Нагасакі були повністю відновлені. На сьогодні в Хіросімі проживає понад мільйон людей, в Нагасакі — близько 400 000.

Катастрофа в Чорнобилі сталася в 1986 році — це була аварія на АЕС. Причиною вважається підвищене навантаження при випробуванні несправного реактора.

Після аварії були екстрено евакуйовані понад 100 тисяч жителів прилеглих територій. Навколо станції була сформована 30-кілометрова зона відчуження, що діє до сьогодні. Аварія сталася в 1986, однак, дана територія досі вважається небезпечною для проживання. Сьогодні там працює близько 2000 людей, а в найближчих селищах на свій страх і ризик проживає близько 200 самоселів.

В чому різниця між вибухом атомної бомби та аварією на ядерному реакторі

У них різна залишкова радіоактивність. Пов'язано це з різними цілями.

Завдання реактора — давати енергію тривалий час. Не передбачається, що він може вибухнути. Техніці безпеки приділяється максимальна увага.

Завдання бомби — завдати максимальної шкоди за мить. При цьому, бажано, максимально знизити наслідки зараження, щоб на територію можна було зайти. Адже атакуючий хоче скористатися ефектом від руйнівної атаки.

В бомбі та реакторі використовуються різні ізотопи. В бомбах використовуються недовготривалі продукти поділу. При аварії на реакторі ж вивільняється ширший спектр радіонуклідів, включаючи і довгоживучі елементи (радіоактивні йод, цезій і стронцій, плутоній, америцій). Останній — зараз один з найнеприємніших у Чорнобилі через його схильність накопичуватися в кістках.

Тому головним, чим будуть відрізнятися бомба і реактор — це рівень радіаційного забруднення.

Вибух ядерного реактора не такий потужний в моменті. Але зараження після нього залишається надовго.

Велике значення має і кількість радіоактивної речовини.

В ядерних бомбах, якими було уражено японські міста було використано всього кілька десятків кілограмів урану.

Для порівняння на Чорнобильській АЕС в реакторі на момент аварії знаходилося близько 180-190 тонн ядерного палива.

За різними підрахунками в зоні відчуження сумарно могли осісти від двох до семи тонн ядерного палива. Така цифра в сотню разів перевищує кількість радіоактивного палива в американських бомбах. Близько 60 кг, з яких в реакцію поділу вступило лише 700 грамів речовини, проти 180-190 тонн ядерного палива — значна різниця.

При аварії на АЕС, крім самого палива, в зоні вибуху виявилися зосереджені різноманітні радіоактивні відходи. В атмосферу потрапили радіонукліди цезію, стронцію, плутонію, америцію та інші ізотопи. Вони також глибоко проникли в ґрунт, гриби, рослини, тому продовжують нести величезну небезпеку. Для нейтралізації смертоносного впливу радіонуклідів знадобиться кілька сотень років.

Ще одним фактором є те, що атомні бомби вибухнули в повітрі в пів кілометра від землі, що значно скоротило смертоносне зараження ґрунту. Самі по собі радіоактивні опади не становлять тривалої загрози. Рівень радіації після поділу знижується за принципом 7/10: тобто через сім годин він падає в десять разів, а через сорок дев'ять годин вже в сто разів. Це означає, що через два тижні рівень радіації вже впав в 1000 разів, а отже через два роки після катастрофи наслідки для людей були мінімальні.

Життя після ядерних катастроф

Сучасні Хіросіма та Нагасакі — густонаселені японські мегаполіси, в яких нічого вже не видає трагізму минулих подій. Життя там вирує, а інфраструктура з кожним роком розвивається ще стрімкіше. На контрасті виступає спустіле місто-привид Прип'ять. Тут було організовано біосферний заповідник тварин і рослин.

Радіація не знищила все живе, зону відчуження заповнила місцева флора і фауна.

Однак, на думку вчених, тут спостерігається високий рівень розвитку генних мутацій, які стали прямим результатом давньої аварії на атомній станції.

Мова не про псевдособак, гігантських сомів і небачених рослин, про які люблять міркувати любителі теорій змови.

Справа в пошкодженні структур ДНК, які викликали порушення в роботі клітин живих організмів. Зовні такі представники флори і фауни мало чим відрізняються від своїх побратимів, що проживають на умовно благополучних територіях. Вони не монстри, а просто жертви техногенної катастрофи.

Аварія на Чорнобильській АЕС стала більш масштабною не за кількістю жертв, а за серйозністю наслідків для природи. На їх усунення підуть сотні років. А поки ця територія залишається небезпечною не тільки для проживання, але й для відвідування допитливими шукачами пригод або навіть досвідченими сталкерами.