Мій досвід з відкритими балками у будинку: красиво, але є великий мінус

У своєму будинку ми пішли на те, що зробили відкриті балки в інтер'єрі. Це було не інженерне рішення, а естетичне. Хотілося затишку, трохи рустики, щоб дерево перегукувалося з білою цеглою, інформує Ukr.Media.

Усе це вийшло — вдома дуже приємно, повітряно, простір наче "дихає". Але є нюанс, і він серйозний.

До речі: рішення зробити балки відкритими часто пов'язане саме з дизайном — стиль лофт, прованс, сканди, і навіть японський мінімалізм використовують цей прийом. Але важливо одразу розуміти: балки можуть бути несучими (частина конструкції перекриття) або декоративними (імітація, яка нічого не тримає). І від цього залежить дуже багато.

Ми не стали штукатурити цеглу, а просто пофарбували в біле. Балки — відкриті. Це візуально збільшило об'єм вітальні, бо відсутня підшивка знизу. Але за таку красу довелося заплатити… звуком.

І от вам великий мінус — постраждала шумоізоляція.

У нас мансардний будинок, на другому поверсі — дитячі кімнати. А знизу — вітальня. Товщина всього перекриття — 30 см. З них 20 см — це балка. Інші 10 см — це пісок і щільна кам'яна вата. Здавалося б, цілком непогано. Але от голосів не чутно — і це плюс, пісок і вата з цим справляються. А от кроки — таке враження, що дитина пробігла просто по стелі.

Корисно знати: відкриті балки — це жорсткий місток між підлогою зверху і стелею знизу. Ідеальна структура для ударного шуму — кроки, стрибки, падіння кубика. Все це не звук у повітрі, а вібрація, яка передається по дереву вниз, як у барабані.

Я розраховував товщину балки з запасом — щоб не прогиналося, щоб не вібрувало. І це справді спрацювало: немає вібрації від ходьби. Але ударна хвиля пішла через балку — і все, внизу чутно. Той самий "глухий звук переміщення", навіть якщо поверх пісок і вата.

Факт: кам'яна вата та пісок — це класика для повітряного шуму. Вони додають маси, гасять голоси, звуки музики, навіть телевізор. Але для ударного шуму цього недостатньо. Там потрібна ізоляція від самої конструкції: плаваюча підлога, м'яка прокладка, стяжка на демпфері. І ще — незалежна стеля знизу. А коли балка відкрита — цієї стелі просто немає.

Цікаво: найкраще відкриті балки поводяться там, де зверху ніхто не ходить. Наприклад, над гаражем чи холодним горищем. Тоді балка не передає вібрацію, а лише служить красою. Або ж — зробити балки декоративними під уже звукоізольованим перекриттям.

І от у цьому місці я вже чесно пожалкував, що не зробив хоча б підшивку між балками. Можна ж було не втратити повністю естетику — залишити балки видимими, але розмістити між ними шумоізоляційну підшивку. А так — маємо ефектний простір, але з ефектом присутності кожного, хто ходить зверху.

Висновок: якщо хочете мати відкриті балки між житловими поверхами — будьте готові або до складних технічних рішень, або до певного постійного рівня дискомфорту. Бо закони фізики не обдуриш: звук передається краще там, де йому не заважають. А відкриті балки — це його автострада.