Хто його вигадав? Звідки з'явилося правило «пропусти перешкоду праворуч»

Автомобілісти нерідко помічають нелогічність правила правої руки. Наприклад, чому при повороті наліво потрібно пропускати автомобілі, що рухаються праворуч, а не навпаки. Такий роз'їзд заважає тим, хто рухається зліва, і виїзд на Т-подібне нерегульоване перехрестя для них стає небезпечнішим. Та й на швидкісній трасі при перебудовах з одного ряду в інший логічніше пропускати тих, хто їде лівою смугою, бо в них більша швидкість. Загалом ці тонкощі вже не помічаються, і на них звертаєш увагу лише, коли опиняєшся в незручній ситуації, інформує Ukr.Media.

Великобританія — батьківщина машин

Річ у тім, що правила дорожнього руху народжувалися там, де почали вироблятися перші автомобілі, і там, де був найбільший ринок збуту. Це була Британська імперія з її колоніями та лівостороннім рухом. Багато країн на початку століття їздили ліворуч дороги, включаючи Норвегію, Швецію, Австралію та африканські колонії Великобританії.

Перші автомобілі виготовлялися із дзеркальним розташуванням керма навіть для ринків із традиційно правим рухом. У Франції продавалися праворульні Renault, щоб водієві було легше виходити на тротуар при паркуванні машини та встигнути відчинити двері для панів, які подорожують у задній кабіні автомобіля.

Деякі машини мали кермо посередині передньої панелі для полегшення огляду перехресть, а місце спереду було лише одне — для водія, як у кучера в кареті. Не дивно, що світові правила стали закріплюватися для транспортних засобів, що виготовлялися на той момент.

Міжнародні конвенції

На початку XX століття кількість автомобілів настільки збільшилася, що знадобилася ретельніша систематизація руху. У 1909 році в Парижі було прийнято першу Міжнародну конвенцію, яка встановлює єдину систему правил та дорожньої сигналізації для європейських країн. Конвенція містила 15 статей з різних питань. Вона вносила єдині технічні вимоги до автомобілів, закріплювала уніфікований номер, звуковий сигнал, фари, задній ліхтар, а також систематизувала правила обгону, проїзду перехресть та роз'їзду зустрічних автомобілів. Тоді було введено чотири попереджувальні знаки, які позначали наближення до небезпечних місць дороги, таких як перехрестя, крутий вигин на дорозі, залізничний переїзд і нерівну ділянку дороги, де необхідно було скинути швидкість.

Для інших випадків запроваджувалося правило «правої руки». Якщо хтось їде ліворуч дороги, то щоб вивернути на свій ряд, потрібно «пропустити перешкоду праворуч». Це правило для лівостороннього руху було настільки логічним, що не викликало запитань. А ось для країн з кермом, розташованим дзеркально, міняти його не стали і прийняли, як у Англії.

Пізніше, 1926 р., ці правила були доопрацьовані та доповнені на паризькій конференції з безпеки дорожнього руху, а також 1931 року в Женеві, де європейські держави підписали Конвенцію, яка закріплювала однаковість правил та знаків дорожнього руху. На той момент їх було вже 26, і поділялися вони на три великі групи — попереджувальні, наказні та вказівні. Правило "правої руки" залишалося незмінним, як і зараз.

Правило «пропусти перешкоду праворуч» діє і для країн з лівостороннім рухом, таких як Англія, Кіпр, Мальта, Індія, Індонезія, ПАР, Пакистан, Бангладеш, Австралія, Японія та інших державах. Є воно й у США, які не підписали міжнародну Конвенцію 1968 року щодо безпеки дорожнього руху. У світі приблизно 28% доріг лівосторонні та 34% населення їздить на автомобілях з правим кермом.