Ситуації, коли не варто зберігати шлюб

Часто у родині постає питання, чи зберігати шлюб і відносини? Це повинно бути спільне зважене рішення обох сторін. Розглянемо випадки, коли робити це не варто, інформує Ukr.Media.

1. Насамперед, не можна це робити «заради дитини». Улюблений наш мотив! Нічого гірше для сина чи доньки ви не можете придумати, окрім як змусити її жити в такій сім'ї. Навіть якщо мама з татом всіма силами намагаються зобразити взаємну любов, дитина без труднощів зчитує їх справжнє ставлення один до одного і потрапляє в справжню психологічну пастку: люблячі батьки насправді один одного ненавидять, їм погано і важко — ось це і є сім'я. Чи треба пояснювати, з якими труднощами доведеться такій дитині зіткнутися, коли прийде пора їй самій будувати відносини.
2. Нерідко шлюб зберігають зі страху, щоб не залишитися на самоті. Теж поганий варіант. Якщо відносини померли, ви в будь-якому випадку залишаєтеся наодинці. Але видимість шлюбу завадить створити новий союз.
3. Якщо сім'ю зберігають з матеріальних міркувань, ситуація дещо простіша. Давайте чесно зізнаємося собі: це відносини про любов, про близькість або просто товарно-грошові. Розставте крапки над «i» і подумайте, за що і скільки ви готові платити. Словом, тут емоції не задіяні, має місце простий розрахунок.
4. А от у випадку, коли шлюб зберігають з жалю до партнера, задіяні саме почуття, причому дуже сильно. Така ситуація, на жаль, часто трапляється. Один із партнерів внутрішньо вийшов з відносин, він готовий інакше будувати своє життя, але не може собі цього дозволити, бо боїться образити, смертельно поранити людину. Адже ніхто ні в чому не винен! «Він (вона) старалися, він хороший, чудовий! Він без мене пропаде. Не переживе мого відходу. А раз так — будемо терпіти...» Чесна така позиція? При всій її зовнішній «красивості» — жахлива. І вже звичайно, не чесна. Подумайте, чи хотіли б ви самі, щоб чоловік або дружина залишалися поруч з милосердя? Чи прийняли б ви таку подачку? І якщо так, ким би ви себе почували? Дайте партнеру право бути собою, прожити власне життя, пройти той шлях, який йому необхідний для внутрішнього розвитку. Не вирішуйте за нього, — ви просто не маєте на це права.