Новини України

1975 рік. Я тоді навчався у 8 класі і нас просили не розповідати про цей випадок навіть батькам!

Я дуже сильно хотіла, щоб Свєтка жила...

Цей випадок стався в 1975 році. Я тоді навчався у восьмому класі. Вчився так собі, на трієчки, інформує Ukr.Media.

Після того як стався цей випадок, вчителі зібрали наш клас і попередили, щоб ми не поширювали чутки і нікому не розповідали про те, що сталося, навіть своїм батькам.

Та хіба можуть діти зберігати секрети.

В класі у нас навчалася сама звичайна дівчинка Катя Яготкіна. Нічим вона не відрізнялася від учнів. Навчалася як і всі дівчата на четвірки і п'ятірки. Грала в ті ж ігри, що і всі.

Мріяла про майбутнє як і всі підлітки. Була у неї тільки одна подружка, Свєтка, худенька і хвороблива дівчинка. Може у Каті і були подруги поза школою, але в класі була тільки одна.

Перерви вони проводили разом. І уроки робили разом. Якщо отримували п'ятірки, то обидві. Якщо були помилки в завданні, то в обох.

На вулиці стояла весна. І в такий час страшно не хотілося вчитися. Йшов останній урок. Ще двадцять хвилин і свобода. Вчителька щось мляво пояснювала біля дошки.

І тут Свєтка, подружка Каті, падає на підлогу і лежить без руху.

Це тільки в кіно діти кидаються на допомогу. У нас все було навпаки. Діти налякалися таким видовищем відсунулися подалі від лежачої на підлозі.

Єдина хто кинувся до дівчинки це перелякана вчителька.

— Михайлов, побіжи набери води, банка біля квітів. Андрєєва біжи запрошуй директора, і в швидку нехай зателефонують.

Діти не роздумуючи кинулися виконувати вказівку вчителя. Свєтка лежала не ворушилась. Принесли води і вчителька почала обтирати змоченою рукою обличчя дівчинки.

Прибіг директор.

Через якийсь час приїхала швидка і нас усіх попросили вийти з класу. Ми стовпилися в коридорі. Тільки Катя стояла окремо від усіх.

Хвилин через десять вийшла бригада в повному складі. Свєти не було. Лікар підійшов до вчительки:

— Викликайте міліцію. Загалом, все як годиться.

— Що з нею, — запитала вчителька

— Вона вже хвилин двадцять як мертва, — тихо сказав лікар, щоб не почули діти.

Запанувала повна тиша.

— Свєтка, — Катя закричала й кинулась у клас.

— Катя не можна. Не можна туди, — крикнула вчителька.

Але Катя вже забігла в клас і підбігла до лежачої подруги. На секунду вона зупинилася і впала подрузі на груди.

— Свєтка живи, — повторювала вона одні і ті ж слова, нескінченну кількість разів, — Живи. Живи.

Учителька схопила Катю за руку і почала відтягувати її від подруги.

— Та залиште ви її, — сказав лікар.

Минуло ще п'ять хвилин. Біля подруг стояли мовчки вчителька і лікар. І тут рука Свєти поворухнулась. Катя сіла біля Свєти і стала гладити її по обличчю. Світлана відкрила очі.

— Але це неможливо, — прошепотіла лікар.

Що тут почалося, це треба бачити. Свєтку поклалина носилки і бігом зі школи.

На наступний день Катя не прийшла на заняття. Батьки попросили. Сказали немає сил у неї. А нас вчителі зібрали всіх і попередили, щоб ми не базікали багато.

Через тиждень Катя і Світлана сиділи вже разом на заняттях. Однокласники запитували Катю. Що це було? Як вона змогла оживити подругу? За законами природи неможливо таке.

— Не знаю, — відповіла Катя, — просто я дуже сильно хотіла, щоб Свєтка жила...

Поділитися на Facebook

Підпишіться на новини «UkrMedia» в Facebook, Twitter, Google+ або Telegram.

Зараз читають
Схожі новини