Він мене кинув! Він пішов від мене! Це ти винна, - кричала мама, - хто тебе за язик тягнув зі своєю новиною?
Вероніка істерить. Вже тижні три. Її кинув співмешканець. Ну, в принципі, цього і слід було очікувати, інформує Ukr.Media.
Мені 26 років, Вероніці, яка є моєю рідною матір'ю - 44 роки, так, заміж за мого батька вона вийшла досить рано, і розлучилася майже відразу після того, як я народилася.
-Нікчемний і нудний тип, - каже мама про мого батька, - я б нічого з ним не побачила і не домоглася.
Цей «нікчемний» тип, до речі, прожив з другою дружиною щасливо і в злагоді вже 24 роки. У них двоє дітей, дім - повна чаша. І у мене квартира, яку мені купив батько, і в яку я пішла жити після того, як вийшла заміж.
У мене було цілком нормальне дитинство, тому що я росла спочатку з татовою мамою, а після того, як батько одружився вдруге, я стала жити в його новій сім'ї.
Нетипово, правда? Але така ситуація всіх влаштовувала, тим більше мене. Мачуха ставилася до мене дуже добре, я платила їй тим же. Дійшло до того, що саме мачуху я називала мамою, а рідну матір Веронікою. Так побажала вона сама.
Пам'ятаю, як вона мене взяла з собою на відпочинок в Сочі, мені тоді було 10 років.
-Не називай мене мамою, - істерично і злісно зашепотіла вона мені на пляжі, - ти мене ганьбиш і додаєш мені вік. Я для тебе Вероніка. Зрозуміла?
Так, зрозуміла, ти - Вероніка. Більше з нею відпочивати не поїхала. Тому що вечорами я сиділа в кімнаті, а Вероніка ганяла на побачення.
Чоловіків у мама було багато. Офіційних 3 або 4. Я не встигала запам'ятовувати їх особи, тим більше, що бачила їх не часто.
Останні років 10 Вероніка узами офіційного шлюбу не пов'язувала себе, але в квартирі у неї систематично знаходилася чергова любов всього її життя: Вадик, Алік, Тагір, Микита і так далі.
-У мене має бути особисте життя, - заявляла мама мені і іншим, - і не ваше діло з ким я ділю радості життя. Головне для мене - бути щасливою і красивою.
Мама працювала в салоні краси. Вона була непоганим стилістом, але в гонитві за власною вічною молодістю явно перебільшувала. Гіалурона на її обличчі ставало все більше, а її кавалери все молодше.
Останній був молодшим Вероніки на 20 років. Тобто він був молодший за мене на 2 роки.
-Знайомся,- весело прощебетала Вероніка місяць тому, з'явившись несподівано на порозі нашого з чоловіком сімейного гнізда, - це Ігор. Ми з ним вже 3 місяці разом, збираємося одружитися. Прийшли знайомитися з родичами.
Мама кокетувала, а мій чоловік поліз за шампанським, тому що, крім знайомства з черговим хлопчиком Вероніки, у нас теж було, що відсвяткувати.
-Мамо, ой, вибач, Вероніка, - почала я, - тобі теж є з чим нас привітати, я чекаю дитину і ти скоро станеш бабусею.
Ігор весело заплескав у долоні і кинувся вітати мене, чоловіка і Вероніку, а вона просто позеленіла і вискочила з-за столу. Ігор повернув жінку вже з вулиці і ми досить мирно досиділи вечір.
А через тиждень після тієї події, Вероніка, зла, як фурія, прибігла до мене і накинулася на мене майже з кулаками:
-Він мене кинув! Він пішов від мене! Це ти винна, - кричала мама, - хто тебе за язик тягнув зі своєю новиною? Яка я баба? Як ти могла зі мною так вчинити? Ти мені все життя зіпсувала! Я ще молода, щоб бути бабусею!
Нагадувати, що її власній мамі в рік мого народження, було лише 37 років, було марно.
Ігор звалив на захід до своєї однокурсниці, тато якої був великим бізнесменом. Але мама вирішила, що всьому виною була я.
-Вероніка, я вагітна перший раз, - сказала я матусі, - а співмешканці у тебе змінювалися і раніше, з періодичністю три рази в рік!
-У мене немає дочки, а значить і немає і не може бути онуків, - вискнула Вероніка і голосно грюкнула дверима.
Прийшов через пару годин з роботи чоловік, купив тортик і шампанське. Ми йдемо радувати новиною батька і маму, мою справжню сім'ю.
