Мама : "Не плач доня, діагноз лікарів – не остаточний вирок, ми ще повоюємо"

"Мама, лікар сказав, що я безплідна" - стоячи біля лікарняного вікна каже двадцятип'ятирічна Віра своїй мамі. Як же боляче, як прикро... Чому це трапилося зі мною.., інформує Ukr.Media.

Думки крутилися в моїй голові з шаленою швидкістю, я думала, що збожеволію... Як я скажу чоловікові, адже він так хоче дитину... Невже я не почую заповітне слово - МАМА...

Ми з чоловіком Володею жили добре і дружно, але в якийсь момент ми зрозуміли, що хочемо стати батьками. Всі наші спроби завагітніти були безрезультатними...

Чоловік мене заспокоював як міг, але я не могла так більше. Коли Володя пішов на роботу, я подзвонила мамі і попросила сходити зі мною в лікарню... Самій було страшно йти, адже я не знала, що почую від лікаря.

І як виявилося не даремно...

Після тривалого огляду і після здачі всіх аналізів я побачила, як лікар відводить очі... "Мені дуже шкода, але ви безплідні і шансів ніяких немає".

Я не могла в це повірити і пішла в іншу клініку, а потім ще одну і ще, але у відповідь лише одна відповідь: "Ви безплідні!"

Я зрозуміла, що далі йти немає сенсу, і час зупиниться, але в цей момент я почула те, що незабаром змінило все моє життя: "Не плач донька, діагноз лікарів - не остаточний вирок, ми ще повоюємо"! Як же мама ти була права...

Життя тривало, але ми з чоловіком вже стали іншими. Хоча він і говорив, що все нормально, але я бачила, як він переживає все, що з нами відбувається... Мама все твердила, щоб я вірила і не впадала у відчай... Я старалася, але з кожним днем мені було все важче і важче вірити... І я вирішила відпустити ситуацію...

Нехай станеться так, як повинно трапиться... Не хочу більше страждати, не хочу мучити себе і своїх близьких, хочу просто жити, так як ніби завтра не настане ніколи...

Ми з Володею поїхали в подорож і просто насолоджувалися життям... Ми не думали про проблеми... ми любили один одного, все було як у казці, і я навіть забула про те що з нами сталося останнім часом... Я більше не плакала, а просто жила і любила так як ніколи... І тут...

З подорожі ми повернулися вже втрьох... Через дев'ять місяців у нас народилася прекрасна донька, а ще через два роки маленький синочок... Тепер я точно знаю, що в житті не буває остаточних вироків...