Заручальна обручка: цікава історія виникнення традиції

Зворушливий момент, коли в руках коханого чоловіка з'являється заповітна коробочка із заручальним кільцем, назавжди залишається в пам'яті жінки. У кожної пари своя історія - коротка або довга, але рішення пов'язати життя вона приймає не марно. Одні молоді люди роблять пропозицію дуже просто, практично в домашній обстановці, інші влаштовують романтичні побачення і навіть квести, але підсумок завжди один - вони доводять свою любов і бажання бути разом завжди. Але чому ж прийнято дарувати дівчатам саме каблучки?

Факти з історії

Традиція обміну ними дуже давня - її корені сягають в епоху єгипетських фараонів, які вважали коло символом нескінченності, вічності. В ті часи кільця плели з очерету, а носити їх слід на безіменному пальці лівої руки. Вважалося, що тільки у нього є безпосередній зв'язок з серцем, хоча через тисячі років учені довели, що абсолютно всі пальчики володіють такою властивістю, інформує UkrMedia.

Пізніше зворушливий обряд перейняли і римляни. В їх розумінні кільця були ознакою того, що дві людини належать один одному, і замінили їх обміном ритуал викупу. Прикрасу з дорогоцінного металу жінки мали носити на самій церемонії одруження і на офіційних заходах, а вдома їх змінювали прості обідки зі звичайного заліза.

Сьогодні заручальне і багато інших моделей обручок все частіше інкрустуються діамантами, і в цій традиції також є дуже цікава історія. Вважається, що вперше такий дар підніс своїй майбутній дружині Марії Бургундській австрійський Ерцгерцог Максиміліан ще в 1477 році. Кільце являло собою досить масивний обідок з діамантовою буквою «М» - це перший прототип гравіювання, яке стало дуже модним в середньовічній Європі. Проте до середини XIX століття не було єдиного стандарту - майстри виготовляли немислимі в своїй розкоші прикраси, які, варто відзначити, не завжди можна було пов'язати з фактом заручин, так як вони сприймалися як звичайні коштовності.

Діамант як символ чистоти в дизайні заручального кільця запропонував використовувати Чарльз Льюїс Тіффані, засновник всесвітньо відомого ювелірного бренду. Саме він ввів моду на лаконічні і одночасно вражаючі своєю пишністю солітери - прості моделі з одним каменем, який утримувався шістьма ледь помітними зубчиками. Цей формат вважається одним з найбільш вдалих і зберігає свої лідерські позиції і в наші дні. Завдяки такій конфігурації в діамант проникає максимальна кількість світла, заломлення якого під різними кутами створює ефект мерехтіння. Ось так кільце від Тіффані стало еталонною заручальною прикрасою.

Варто відзначити, що традиція підтверджувати пропозицію руки і серця ювелірним виробом здобула популярність тільки в середині ХХ століття - до того подружжя задовольнялося обміном кілець безпосередньо на весільній церемонії.

Друга теорія пояснює популяризацію цього ритуалу реалізованого в 1947-му новаторською маркетинговою кампанією бренду De Beers, який з великого підприємства перетворився в ювелірний холдинг. Після запущеної її фахівцями масованої реклами кожна канадська наречена просто мріяла отримати такий зворушливий доказ любові і відданості. Оригінальним ходом стала підготовка лекторів, які відвідували різні навчальні заклади і популяризували стиль життя зірок - чи варто говорити про те, що кожна відома жінка у ті часи отримувала в подарунок на честь заручин кільце з діамантом?

Мало хто знає, що існує ще й особливий етикет, пов'язаний з традицією дарування такого предмета. Раніше вважалося, що кільце має вибирати і купувати наречений самостійно, і далеко не кожен чоловік міг догодити своїй коханій, адже у кожної жінки є певні переваги до зовнішнього вигляду і формату прикрас, які вона буде носити із задоволенням. Тому останнім часом деякі пари відправляються в ювелірні магазини і майстерні разом, щоб дівчина підібрала найбільш підходящий саме для неї варіант.

Вартість прикраси також має неабияке значення. Звичайно, вона повинна бути співмірною доходами і не перевищувати бюджет, який молоді люди запланували для організації весілля та всіх супутніх їй витрат. Переважно витрати на його покупку бере наречений, але все частіше стають випадки їх поділу з нареченою. Звичайно, в кожній парі свої відносини, але сьогодні немає нічого поганого в тому, що чоловік і жінка разом оплатять кільце - зате воно буде тим єдиним.

І це не обов'язково повинна бути модель з діамантом, хоч вона і вважається класикою. Камінь може бути абсолютно будь-яким, більше того, не один. Головне, щоб носити прикрасу було комфортно і по-справжньому в радість.

Ще один цікавий факт: існують також і чоловічі заручальгі кільця, однак представники сильної статі воліють відмовлятися від них, щоб не опинитися в незручній ситуації. Наприклад, коли хтось із родичів чи близьких друзів помилково припустити, що весілля вже відбулося, а він з якихось причин не отримав запрошення.

Нерідко така прикраса стає сімейною реліквією - дуже зворушливо, коли чоловік дарує своїй коханій коштовність, що колись належала його матері. Однак це спірний момент: якщо в сім'ї двоє або більше синів, як визначити, хто з них буде удостоєний такої честі?

Бувають і випадки, коли пара так і не укладає шлюб з об'єктивних особистих причин. Як у такій ситуації варто вчинити дівчині? Краще рішення - повернути кільце, так як це був не простий подарунок. Винятком є випадок, коли чоловік наполягає на тому, щоб вона його залишила собі на пам'ять про їхні стосунки.

Нарешті, як же діяти в рамках заручального етикету, якщо жінці не подобається прикраса? Варіантів може бути два - вона буде носити його, так як улюблений дійсно старався, або чесно скаже про свої уподобання, після чого обидва, як дорослі люди, обміняють його на інше.

Даруючи обручку, кожному чоловікові слід розуміти свою соціальну та емоційну відповідальність перед обраницею. Приймаючи його, дівчата повинні бути готовими зробити життя свого подружжя приємним, розміреним, гармонійним і щасливим. А разом вони зможуть все, і кільце вже ніколи не буде звичайною прикрасою.