Шестирічна дівчинка харчувалася лише нагетсами через харчовий розлад. Вирішити проблему допоміг гіпноз

Дієта маленької дівчинки може здивувати будь-кого: крім курячих нагетсів різних форм і розмірів вона нічого не їсть. Але це не прорахунок або байдуже ставлення батьків до здоров'я дитини. У малятка дуже рідкісне і незвичайне захворювання, інформує Ukr.Media.

Леслі Джонс з Бірмінгема може здатися найкрутішою у світі мамою з точки зору дітей, яких батьки намагаються з самого дитинства привчити до правильної і здорової їжі. Усе тому, що її шестирічна донька Джессіка останні кілька років харчується лише нагетсами. Щодня Леслі розігріває для малятка по кілька пачок напівфабрикатів.

Але жінка, у якої є ще двоє дітей, робить так, тому що маленька Джесс просто не може їсти нічого іншого. І якщо у дитинстві вона могла із задоволенням з'їсти тарілку броколі або поснідати вівсяною кашею, то у якусь мить будь-яка їжа, крім нагетсів, почала викликати у неї неконтрольовані напади блювоти.

Неприємності з Джессікою почалися, коли їй було трохи більше двох років. Леслі кілька разів відводила доньку до педіатрів, але щоразу від неї відмахувалися. Нібито, вона робить проблему на порожньому місці, і взагалі вона сама винна у тому, що дитина не їсть нічого, крім курячої закуски.

Змирившись з тим, що Джессіку потрібно продовжувати годувати нагетсами, Леслі не передбачала, що може статися на відпочинку, де поруч не буде звичного супермаркету з напівфабрикатами потрібної марки. Так і сталося, коли родина відпочивала у Туреччині. Маленькій Джессіці просто нічого було їсти, а від усієї запропонованої їжі дівчинку просто нудило.

Щойно Джонси повернулися до Англії, Леслі не могла чекати ані хвилини і з донькою на руках побігла до поліклініки. Вона звернулася до дитячого дієтолога, який сказав те ж саме, що вона вже чула вже багато разів.

"І знову лікар сказав, що моя донька просто вибаглива і незабаром переросте свою залежність від нагетсів. Ми здали необхідні аналізи, і він підтвердив, що вона повністю здорова. Він не побачив жодних проблем".

Але Леслі не збиралася здаватися і незабаром вийшла на фахівця в області когнітивної поведінкової терапії Девіда Кілмаррі. Родині довелося подолати шлях у 400 кілометрів, щоб потрапити до нього на прийом.

Лікар прийняв їх у своїй клініці у місті Ковентрі і лише за дві години зробив те, що не виходило у Джонсів протягом чотирьох років. Він відразу ж поставив дівчинці діагноз: розлад вибіркового харчування (ARFID).

"Сеанс гіпнотерапії тривав дві години — він грав і розмовляв з нею, поки не ввів її у стан гіпнозу. Наприкінці сесії ми спробували запропонувати їй різні фрукти або щось крім нагетсів, але вона відмовилася. Ми не втрачали надії, і під час подорожі додому зрозуміли чому. Ми зупинилися у KFC, і Джессіка попросила купити їй куряче філе. Це було маленькою перемогою для нас."

Протягом наступних декількох тижнів здивовані батьки чули від доньки прохання нарізати їй яблуко, поділитися поп-корном, вона навіть вперше у житті спробувала виноград. Джессіка почала снідати бісквітами і підглядати, що беруть на ланч діти з її підготовчої групи, щоб їсти те ж саме, що й вони.

Леслі пощастило, що їй вдалося показати доньку такому фахівцеві, як Девід Кілмаррі.